Перлинка » 30 листопада 2010, 21:46
Як ми з майбутнім чоловіком почали зустрічатись,я сказала йому ,що мені не подобається як він виглядає та одягається.Він дозволив мені себе підстригти і сказав
-Добре,давай завтра підемо і купимо мені новий одяг
Коли прийшли на базар ,щоб придбати джинси,курточку та взуття
-Він каже
-В мене є 200 у.о,може давай краще тобі щось купимо?
Мене це тоді так зворушило,бо я вже писала раніше,що до заміжжя тратила шалені гроші на шмотки і того всього в мене було більше ніж достатньо .Тільки дуже рідко,або майже ніколи набагато багатші чоловіки з якими я зустрічалась не виймали з кишені останні і не останні гроші і не казали давай тобі щось купимо.Мені взагалі рідко щось дарували,бо я себе дуже позіціонувала незалежною,але так хотілось ,щоб за тебе подбали,поклопотались,попіклувались.І виявилось,що на таке здетен лиш той ,хто був найбіднішим.
«Спасай взятых на смерть, и неужели откажешься от обреченных на убиение? Скажешь ли: "вот, мы не знали этого"? А Испытующий сердца разве не знает? Наблюдающий над душею твоею знает это, и воздаст человеку по делам его». (Притч.24:11-12)