Громадянський шлюб.

[Alisa]

Ось я і кажу, бабло перемагає зло :D Сотня баксів, і церковного шлюбу як і не було :D

Все залежить від людей. Якщо люди гідні - то і громадянському, офіційному, церковному шлюбах будуть поводитись гідно щодо своїх половин.
А якщо люди так собі - то і все решта так собі.

Штамп і свідоцтво про вінчання - нічого не гарантують. Це лише формальність. Совість - найкращій котролер

.

[Любов]

Колись також мучила свого теперішнього чоловіка, що до весілля треба пожити разом, притертися один до одного, зрозуміти чи підходимо і все таке. Дуже радію, що він мене відговорив від такого і запропонував після пів року зустрічань скріпити наші відносини церковним шлюбом. Тепер не вважаю громадянський шлюб, як спосіб пізнання один одного, правильним. Думаю, якщо б він мене полухав тоді, то не факт, що ми б дотепер одружилися і народили чудового синочка. Якось змінилася я після церковного шлюбу, серйознішою стала, відповідальнішою, до того був вітер в голові і рожеві окуляри :) .

[Naya]

ще раз з дописів переконуюся, що для декого направду найправильнішим є зустрічання і одразу вінчання без всяких проміжних ланок типу "пожити разом".
Ну в мене таке враження (Любов, не сприйміть це за особисту образу, не маю на меті такого, і ваш допис не один-єдиний такий), що як пожити разом - то справді ніц серйозного і вітер в голові, а як вінчання - то одразу серйозність....Для мене це не серйозність, а страх.
Так, так....страх. Бо нас змалку вчать боятися...Бога. Чомусь. Ну типу, поки не давала клятви - все можна витворити, а вже дала - ну все. Низззя. Але якщо любиш, поважаєш, то ні в шлюбі, ні поза ним не витвориш чогось паскудного. Ну, якось отак. Я не знаю як краще пояснити, щоб не було образ. Просто до мене розуміння важливості шлюбу прийшло до факту вінчання, в процесі спільного проживання, а не опісля. Що ще раз доказує - всі люди різні, і для кожного своє "добре". І ще раз переконуюся - що всі ми судимо з власного досвіду. Якуби ми мали інший досвід, то й писали б дещо інше.

Тепере хочу повернути тему в трохи інше русло. Десь тут хтось писав, що ГШ дуже вигідний для чоловіків, ніякої відповідальності і т.д.
Вчора зачепила її в розмові з чоловіком. Приблизно дослівно:
-Як ти ставишся до громадянського шлюбу.
-Негативно.
-?????? Але ж ми жили разом!!!
-Ну..ми одружилися.
-Ну, але ж жили. Чого ж одразу не пропонував одруження?
-Ну...гаразд, позитивно, якщо прожити разом не більше трьох років, а потім все одно одружитится.
-Хіба для чоловіка не краще ГШ? Жодних обов"язків, захотів - пішов, нічого не тримає.
-Якщо чоловік м...к, то його ніколи нічого не втримає. Ні РАГС, ні церква. Піти можна і з шлюбу зареєстрованого. А шлюб для чоловіка важливо - це свідчить про його права на дружину. Він відчуває себе вище, поважніше, серйозніше, солідніше. Ну типу так. То вже не сопляк, в якого течуть соплі на першу оголену цицьку...

...Ги, я була трохи здивована. Отже мій чоловік ще не зовсім прочитана книга. Я чогось вважала, що він про це трохи іншої думки. Для мене це навіть приємніше, аніж якби квіти подарував.
Хоча, до весілля він заявляв, що не носитиме обручки, бо то незручно. Але вже от скоро три роки як ми одружені - він її ше ніразу не зняв. Носить з гордістю і каже, що це свідчить про підвищення його статусу.
А ще виганяється, що це його "прєлєсть", і що він має наді мною владу. А потім тиче мені кулаком з тою обручкою під ніс. А я тичу йому свою, і кажу, що в мене тоже є над ним влада. Отаке от.

[мешканка]

тобто церковний шлюб не мона розривати, а не церковний, лиш загс, мона? тобто якщо пара не вінчана, а лиш розписана, і

за деякий час після шлюбу станеться нещасний випадок і хтось із них залишиться калікою на все життя і чи згідні вони взяти на себе обов"язок до смерті піклуватись про свого подруга

то як вчинити???? якшо вінчані то піклуватись, а якщо ні, то ну його..... В чому різниця?? якщо я люблю цю людину і готова з нею жити то я повинна бути готова до любих сюрпризів життя. І не має значення чи ми вінчанні чи наші стосунки взагалі не оформленні. Головне це розуміння значення коханої людини в душі в серці в житті.

Трохи не в те русло спрямовують мої дописи: я не казала, що терпіти і мовчати тільки через вінчання. Саме вінчання в Церкві є, свого роду, БАЖАННЯМ ПІДТВЕРДИТИ ПЕРЕД БОГОМ І ПЕРЕД ЛЮДЬМИ БАЖАННЯ БУТИ З ДАНОЮ ЛЮДИНОЮ ВСЕ ЖИТТЯ, ДІЛИТИ ВСЕ І ДОБРЕ І ПОГАНЕ. І коли дається клятва на Св. Письмі-це на завжди. Такий союз Бог благословляє на спільне життя, на інтимні стосунки і на народження спільних дітей. Д

А штам в паспорті-це просто штам в паспорті, який легко можна закреслити (як на мене).

[мешканка]

Я Вам открою страшную тайну. Бисексуализм, гомосексуализм, подростковый секс существовали еще задолго до первого пришествия...
Вас послушать, так и в Союзе секса не было!! :D


Не по принуждению, а по собственному желанию

1. Так, раніше сходили з розуму по-одинці, а тепер-цілим світом.
2. Прочитайте передостанній мій пост. І "по бажанню", це, типу, як молоді пари на науках кажуть, що хочуть одружуватись, бо їм добре разом...а коли буде недобре? тоді що? А добре буде не завжди і бажання-це речі дуже мінливі.

[Перлинка]

А як вам така ситуація: пара не Тернопільська, живуть і працюють в Тернополі. Він ПП (кредити) вона найманий працівник. Вважають себе сімєю., живуть разом на найманій квартирі. (тобто якщо жити окремо, то витрачати подвійну суму на оренду житла) Чекають слушного фінансового моменту (вишпортатись з тих кредитів, які брались на розвиток і розкрутку) назбирати грошей на весілля (шоб не казати мамо я женюсь, дайте грошей.... ) Люди віруючі і духовні. Не з тих що до церкви лиш яйця носять... Як назвати таку ситуацію??? Блуд? Сім'я???

А що заважає вашим знайомим обвінчатись як вони такі духовні?Весілля у загсі та ресторані можна й потім відгуляти.

[TanenRom]

ой прочитала тут все і в голові море думок, просто напишу: "Хто проживав у громадянському шлюбі - за нього, хто не проживав - проти".
ми прожили у громадянському шлюбі 3 роки (третій рік окремо, їздила до чоловіка кожних два тижні), і не тому, що просто хотіли притертись у побуті, а ми на той момент навчались у вищих навчальних закладах, не працювали, нам потрібно було узаконити свої стосунки і сідати батькам на "голову" - Дайте нам на хліб, на морозиво, на проїзд???я не вважаю це правильним.
чоловік мені запропонував одружитись на річницю нашого знайомства, а одружились ми через 2,5 роки.
тому бувають різні ситуації і судити людей не потрібно!!!

[Перлинка]

тому бувають різні ситуації і судити людей не потрібно!!!

Хіба тут хтось десь писав "я засуджую тих що в громадянському шлюбі живуть"
Ніхто нікого не судить просто висловлюють свою думку.
Я наприклад пишу як бачу це в ідеалі,хоч у самої так не вийшло,але хотілося б щоб мої діти одружувались та виходили заміж цнотливими.Як не дивно такі речі ще бувають у цьому порочному світі,звичайно нічого не гарантую і силувати нікого не буду,але буду старатись пояснити,виховати ,спрямувати своїх дітей так ,щоб це було їх переконанням.Я йшла до розуміння цього іншою дорогою , і тепер розумію що не обов`язково вчитись на своїх помилках.А те що за це від Господа приходить винагорода у вигляді благословінь не тільки матеріальних,а й духовних ,звісно ж якщо люди продовжують бути християнами бачила особисто в житті не один такий приклад.

[wowkai]

такщо думаю для ваших дітей через пару років такі речі як громадський шлюб взагалі будуть нормальними речами ;)

Андрійку, та ти шо, не лякай!!!!!

Наші дітки добрі, чемні і какають на горщик :D

знаю які речі зараз дітки витворяють поки батьки не бачать))

[wowkai]

ВООООО на дворі 21 століття!!!!

Якщо в моїй родині сповідуються певні принципи і сповідуються серйозно-то й мої діти їх мають сповідувати.

принципи сповідуються, але треба йти в ногу з сучасністю і модернізувати їх)
а те що є зразкові сім'ї це ж добре. хороший приклад нікому не мішає. Але якщо в когось склались певні обставини і так йому краще, то нащо його критикувати :good: я про те що просто треба бути солідарними ;)