Про торгівлю в храмі
Написано: “...Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників...” (Мт. 21:12 –17)
Надзвичайно цікавий цей епізод з Євангеліє. Він називається у біблійній богословії “очищенням храму”. Для того, щоб найкраще зрозуміти це писання, звернімося трохи до біблійного тлумачення тексту...
1. Коли ця подія відбувається?
Зразу після “тріумфального” входу Ісуса в Єрусалим, тобто за шість днів перед Його смертю.
2. Де відбувається ця історична подія?
В Єрусалимському храмі.
Єрусалимський Храм був центром релігійного життя єврейського народу між X ст. до н. е.. і I ст. н. е. Храм розташовувався на Храмовій горі в Єрусалимі і служив єдиним дозволеним місцем жертвоприношень Єдиному Богу.
Храм також був об'єктом паломництва всіх євреїв три рази на рік: на Песах (Великдень), Шавуот (П'ятидесятницю) і Суккот (Свято Кучок). Часто в поетичних текстах в П'ятикнижжі і Пророках Храм називається «Леванон» (івр. ?????, «білий») Назва «Бет а-Мікдаш» (Дім Святості) набуло поширення з часів Мішни (II століття). У єврейській релігійній літературі широко вживається назва «Бет а-Бехіра» (Дім Обрання).У поетичній літературі Храм називається також ім'ям «Аріель» (букв. «Божественний лев»). А в Біблії Храм зазвичай називається «Бет YHWH» (внаслідок заборони на вимова імені Бога читається Бет Адонай - Будинок Господа або Бет Елохім - Будинок Бога).
Храм для євреїв був:
• місцем служіння Богу, де здійснюються регулярні церемонії і жертвопринесення. Це також місце, де кожен (в тому числі і неєврей) міг наблизитися до Бога і принести спокутну або мирні жертви;
• місцем прояву Слави Божої (Шехіна). Для всіх мешканців ті часи, коли існувала Скинія і Храм, перебування Слави Божої в Храмі не було питанням віри; це було просте знання, факт, настільки ж очевидний, як перебування в небесах сонця і місяця;
• місцем зібрання всього народу, головним чином, три рази на рік: на Песах, Шавуот і Суккот.
• сховищем вищої національної святині, Ковчега Завіту, і сувоїв Тори, які служили еталоном для всіх інших сувоїв.
• місцем засідання Вищого Суду, Синедріону.
• сховищем храмової скарбниці, яка перебувала в скарбниці, що містилася в Святилище. Існувала також «скарбниця присвячених дарів», в якій зберігалися захоплені в ході військових дій трофеї, а також дари царів і воєначальників так само як і підношення приватних осіб.
• У Храмі також зберігалася царська зброя (наприклад, стріли і щит Давида).
• У Храмі знаходилися також десятина (зерно і велика і дрібна рогата худоба) і продовольчі запаси.
Маймонід виділяє головні деталі, які повинні бути присутніми в єврейському Храмі і вони є загальними для всіх храмів в єврейській історії: «Наступні речі є головними при будівництві Храму: роблять у ньому кодеш (Святилище) і кодеш а-кодашім (Свята святих) і перед святилищем повинно бути приміщення, яке називається Улам (Притвор); і все разом це називається Хейхал. І зводять огорожу навколо Хейхал а, на відстані не меншій, ніж та, що була в скинії, та все, що всередині цієї огорожі називається Азара (двір). Все ж разом називається Храм» (Маймонід, Мішну Тора, Закони Храму, 1:5).
За ступенем святості порядок частин Храму наступний:
• Свята святих - найбільш священне відділення Храму, в якому містився Ковчег Заповіту. Туди не входив ніхто, крім первосвященика, який здійснював там обряд димлення раз на рік, в Йом Киппур.
• Святилище - найбільше відділення Храму, де відбувалася основна храмова служба і з якого прохід вів у Святая святих. Тут знаходилися: Менора, Стіл хлібів і Жертовник димлення.
• Притвор - західне відділення Храму, яке відділяло святе від мирського і служило вестибюлем. У скинії ця частина відсутня.
• Навколо будівлі Храму огорожа визначала територію храмового двору, де містилися жертівника цілопалення та мідний умивальник.
• В територія навколо всього цього комплексу, який і називався «Храм», знаходився «Жіночий двір» (Езрат нашим).
У Новому Завіті вживається два грецькі терміни (тому що Новий Завіт був написаний грецькою) для нашого слова “храм”. Перше слово це “наос”. Воно відноситься до Святилища, найсвятіше місце Святая Святих. Інше слово “хієрон” частіше вживане, показує на територію храму поза “наос” Святилища. Наприклад, з Євангелія від Луки, Захарія бачив ангела Гавриїла у храмі (Лк.1:9,21,22). Вживається слово “наос”. Захарія був священиком і в той час перебував у Святилищі. Також в Євангеліє від Луки є розповідь про зустріч Марії, Йосифа, Ісуса-дитятка з пророком Симеоном. Тут “хієрон” вживається тому що Марія – жінка могла тільки найдальше увійти до “двору жінок” (Лк.2:27;2:37).
“Наос” вживається коли Ісус каже “Знищіть цей храм і я його відбудую за три дні”. Також св. Павло вживає “наос” коли пише що “тіло ваше – храм”.
Отож, коли є розповідь про “очищення храму”, українське слово “храм” є перекладом грецького “хієрон”, а не “наос”.
Наша біблійна подія відбувається у Храмі “Ірода” (20 до н.е – 70 н.е...). Храм реконструйований Іродом Великим і зруйнований після штурму Єрусалиму в ході Першої Юдейської війни римською армією, на чолі з Титом.
Увесь Храм вважався “Святим”, але святість Храму збільшувалася чим ближче до Святая Святих, що знаходилася на сході Храму. Цар Ірод обвів Храм зовнішньою територією колонами. Ця територія називалася “Дворем поган”, бо погани (не юдеї) могли там збиратись. Були написи грецькою та латинською мовами, щоб погани далі не заходили. Кара за таке порушення – смерть. Так Святого Павла майже не вбили за таке порушення (Ді.21,27-32).
Отож, подія відбувається якраз тут у “дворі поган”. І це дуже важливо.
3. Що каже Ісус?
Ісус перебуваючи у місці де могли збиратись не-євреї, погани на території “храму”, тобто в центр релігійного життя єврейського народу, каже – “Написано Дім Мій буде домом молитви”. Ісус називає місце призначене для поган “Моїм Домом” (від Матея) або “Домом мого Отця” (від Івана). Ісус каже “написано”. Про яке місце у Біблії Він говорить?
Ісус має на увазі Книгу Ісая 56:5-7, де написано: “Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок, Я дам йому вічне ім'я, яке не понищиться! А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім'я, щоб бути Йому за рабів, усіх, хто хоронить суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту, їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів!”
Отож, цитата звернена до поган, і до юдеїв. Один храм для всіх. Йдеться про зєднання усього людства в одному храмі, перед один жертовником.
Ісус також вживає вислів “печера розбійників” взятий з Книги Єремії 7,11.
Подивімся вище: “Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Поправте дороги свої й свої вчинки, й Я зроблю, що ви житимете на цім місці! Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут! Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо, не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на біду, то зроблю, що ви перебуватимете на цім місці, у Краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки! Ось собі ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити, і присягати фальшиво, й кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці? Чи вертепом розбійників став оцей дім, що Ім'я Мої кличеться в ньому, на ваших очах? І Я оце бачу, говорить Господь… Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму: Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені… Та хіба ображають Мене, говорить Господь? Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя? Тому Господь Бог промовляє отак: Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопалення до жертов ваших, і їжте м'ясо, бо Я не говорив батькам вашим, і не наказував їм того дня, як виводив їх із краю єгипетського, про справи цілопалення й жертви”. (Єремії 7)
Євреї за часів Єремії ходили до храму, але не хотіли відвернутись від своїх гріхів які там покутували. Отож, вони думали, що коли будуть ходити “до” храму ніби все буде добре... не зважаючи на моральність власного життя (Єр.7,9-10). Вони вважали, що Бог тішиться їхними жертвами, присутністю... Однак пророк Єремія говорить їм: “Покайтесь!”.
Однак є ще інше пророцтво пророка Малахія: “Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот! І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Малахії 3:1-3).
4. Хто купував і продавав у храмі?
По-перше у храмі вживалася тільки храмова (єврейська) валюта. Отже були присутні міняйли, які міняли римські монети на єврейські. Римських монет не приймали у храмі. Для чого тоді гроші у храмі? Для того щоб купити тварину на жертву в храм. Люди приходили в храм не тільки на молитву. Основна мета прощі до Єрусалимського Храму тричі в рік – жертвоприношенню. З Книг Старого Завіту знаємо, що не будь-яка тварина підглядала жертвоприношення. Тварина мала мати свої певні “якості” жертви. Отож, для того, щоб полегшити життя паломників, які деколи днями якщо не тижнями подорожували до Єрусалиму на свята, мінялась валюта та продавались тварини у “дворі поган”.
Усі міняйли та продавці були на “службі” Храму. Протестанський бібліст Ленські каже: “Міняйли в храмі були потрібні, бо кожен єврей який досягнув 20 років життя повинен був платити податок на храм (Вих.30,11-16). Податок платився єврейською храмовою валютою. (John Lenski, Matthew, p. 813).
5. Чому Ісус так розлютився? В чому полягає гріх міняйлів, продавців та купців?
Ісус каже: “Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників...” (Мт. 21:12 –17). Поверхневе тлумачення цих слів звертає увагу Ісуса тільки на “торгівлю в храмі”.
Ну.. без торгівлі та “обміну валют” у храмі, храм не міг би працювати за призначенням приписів Старого Завіту. Торгівля була потрібна для “інфраструктури” храму. Було у храмі багато працівників, більше тисячі. Усі були на “зарплаті” храму. Храм повинен мав мати заробіток, щоб оплатити послуги охорони, війська, первосвящеників, священиків, іншого персоналу, від тих хто приймає жертви, тварин, хто замітає двір до тих, хто розпалює вогонь на всепалення жертв. Тим більше кожен платив податок храму. Були скарбники, банк храму! Багато працівників, багато роботи.
Чи Ісус розлютився тому що продавці були нечесні? Можливо! Але Біблійне богословя завжди шукає богословське значення слів та вчинків Ісуса.
Вважається, що Ісус прибувши до “двору поган” рознервувася через те, що люди “продавали” та “купували” собі прощення гріхів, помилування, ласки Божі тощо. Люди перетворили храм на базар де можна було заплатити свій податок, купити тварину, подати їй на всепалення а тоді ніби мати чистий спокій, незважаючи на особистий стан душі.
Ісус сам прийшов у світ, народився, став Людиною, щоб стати жертвою за усі гріхи людства. Він стає Агнцем-Ягням, якого ведуть на заріз заради гріхи усього народу. Тільки така жертва Бого-чоловіка, добровільна, самовіддана могла рахуватись як жертва гідна як бути викупом за гріха Адама.
6. Як розуміти сьогодні цей уривок Біблії?
Уже немає Єрусалимського Храму, а є християнські церкви. Кожна церква також має свою власну інфраструктуру. Для того, щоб храм існував потрібно мати працівників, які увесь свій час або більшість свого часу присвячують праці в храмі. Ці працівники мають сім’ї, родини, тому повинні мати засоби для існування – зарплату. У храмі також має бути вода, електрика, опалення. Очевидно це все коштує гроші. Тому церква виживає тільки за рахунок пожертв, складених вірними які приходять до храму. Вірні приходять до храму не тільки помолитись, але також з різних причин, навіть щоб придбати книжки чи образочок. Християнський храм також поділений, як раніше був Єрусалимський. Сучасна церква ділиться на притвір, храм вірних та святилище. У святилищі правиться Служба Божа, у храмі вірних перебувають вірні, там також уділяється Подружжя, Хрещення, Сповіді тощо. У притворі колись могли перебувати нехрещені особи, або ті, хто готувався до прийняття Хрещення, там зараз є місце для оголошень і книжковий магазин (як в Катедрі).
Католицька Церква не продає і не заохочує, щоб вірні «купували» собі спасіння – це неможливо. Але, за словами Біблії, кожен робітник вартий своєї зарплати. Тому якщо священик уділяє Хрещення, чи він не вартий якоїсь нагороди для своєї праці? Ніхто не вимагає гроші за уділену ласку, за саме Хрещення, це неможливо, Хрещення не має ціни! Але за здійснену «послугу» я вважаю можна «подякувати» служителю. Але це вже залежить від свідомості і виховання людей.
Католицька Церква не практикує десятинного податку від усіх своїх вірних. Сказано у Євангеліє думку Ісуса про цю десятинну (фарисей кинув свою десятину, а стара вдова кинула копійку). Католицька Церква ставить на першому місці не економічні розрахунки, а спасіння людей, але без матеріальної підтримки сучасної церковної інфраструктури – не матимемо діючих храмів.
Правда, що деякі священнослужителі падають у спокусу і бажають собі більшого багатства, і деколи зловживають своїм становищем (наприклад не буде Хрестити чи відправляти похорон або інше, якщо йому не заплатити певну суму). Це дуже погано, тому що це велике згіршення для людей. Але дивно, що деколи і вірні (в тому числі дуже заможні) не розуміють що у служителів, які тільки працюють у храмі, можливо також мають маленьких дітей, чи кредити, чи інші економічно-матеріальні видатки.
Висновки:
1 «Очищення Храму» Ісусом відбувається точніше у “дворі поган” храму, а не там де люди молились чи приносили свої жертви. На сьогоднішній день, якщо уявити сучасну церковну будівлю, це відбувалося близько першої церковної брами геть на вулиці, а не всередині церкви.
2. Ісус не хотів знищити храмову інфраструктуру, це не була Його ціль. Він хотів показати усім, що час «купівлі» прощення гріхів «придбавши» тваринку на жертву – уже минає, адже Він – Агнець Божий, що бере на Себе гріхи світу. Ісус зробив цей знак за шість днів перед своєю смертю.
3. Ніхто не може собі «купити» прощення чи очищення гріхів, чи іншої Божої ласки. Усе дарується Богом, діянням Святого Духа через Церкву.
4. Храм (чи служитель храму) не продає ні таїнства, ні прощення, чи інших Божих ласк, але заради інфраструктури потребує пожертви і коштів для власного існування.
