Інтерв"ю з Дашко

[мешканка]

Привіт, Дашко
Розкажи, будь ласка, як в тебе появилась ідея створити "Кумку"? Які труднощі з"являлись в процесі? Як тобі вдається поєднувати сім"ю, бізнес і благодійну діяльність? :family:

[Dashko]

Привіт, дякую за запитання!
Нарешті беруся до відповіді. :oops: :oops: :oops:

Все почалася з того, що я потрапила до київської "Кумки". Це було літо 2008 року. Мені дуже сподобався цей магазин. Пам'ятаю, тоді вже говорили з чоловіком, що в Кумці продаються дуже корисні товари, але в Тернополі наврядчи будуть користуватися популярністю. Тим не менш осінню того ж року мій чоловік завів мову про відкриття подібного магазину (не Кумки, а просто подібного). Для мене це було щось нереальне, але я теж загорілася цією ідеєю. В той час я якраз збиралася їхати в Київ на курси Молочних рік (на консультанта з ГВ). Один знайомий подав ідею, поспілкуватися з власниками київської Кумки, щоб вони поділитися досвідом. Так я і зробила в Києві. Ми дуже гарно поспілкувалися в Києві з власницею магазину Галиною. Вона була дуже рада нашій ідеї, розказала багато цікавого про роботу магазину, а потім, що було для мене несподіванкою, але дуже приємною, запропонувала відкриття філіалу Кумки в Тернополі, єдиною умовою було дотримання еко-лінії в нашій роботі. Але на жаль відразу відкрити Кумку не вдалося - відсутність грошей, криза та інші обставини. Знову про це ми заговорили влітку 2010 року, розповіли знайомим про наш проект, їм сподобалася ця ідея і вони долучилися матеріально :) , і в листопаді нам вдалося відкрити магазин :clapping2:

Про труднощі :) Початок роботи магазину в мене співпав з останніми місяцями вагітності та народженням малюка :) Тому я могла дуже мало присвячувати часу магазину, що відповідно позначалося на прибутках. В Тернополі товари не популярні, тому необхідно багато часу присвятити рекламі. Ну і звичайно потрібно гарне приміщення і компетентний продавець. На жаль, нам раптово збільшили аренду, крім того мій продавець не міг далі працювати, і ми вирішили зробити перерву і попрацювати як інтернет-магазин.

Користуючись моментом скажу, що ми збираємося відкриватися знову, і шукаємо приміщення і продавця ;-) ;-) ;-)

Як вдається поєднувати? :) Насправді, не дуже мені це вдається Можу розказати, як я бачу своє "подальше встигання":
- слінг,
- спрощення непотрібних справ (наприклад, я нічого не прасую :oops: ),
- планування дня,
- чітка домовленість з чоловіком про його обовязки,
- не вимагати від себе забагато,
- отримувати задоволення, від всього, що робиш.
Щось з цього я застосовую, щось тільки збираюся.

А про благодійність, що ти маєш на увазі? Якщо телефонні консультації та інше, то я не вважаю це благодійністю, бо це все одно дає позитивний результат на всю мою роботу в загальному :)

[Sawwku]

Даш, ти любиш подорожувати?
а як ти поєднала дітей з подорожами? не страшно було? чоловік що з цього приводу казав і каже?

[Dashko]

Sawwku, дякую за запитання!

Так, подорожувати дуже люблю. З дітьми і подорожами все вийшло дуже природно.
Ми і познайомилися з чоловіком майже в мандрівці. Я приїхала на екскурсії в печеру Млинки, де екскурсоводом був якраз мій майбутній чоловік Далі ми зустрічалися два роки, я жила в Києві, він в Тернополі, бачилися тільки в походах. Весілля теж вирішили відсвяткувати в Карпатах. Потім, коли народилася старша дочка, ми здається навіть не обговорювали (хіба що мріяли), чи будемо разом з нею подорожувати, це і так було ясно. Звісно ми беремо дітей тільки туди, де для них безпечно.

[flower]

Ой розкажи за весілля будь ласка! Так цікаво! Де саме? Як святкували? По Карпатських традиціях? Чи багато родичів було з вами?

[Dashko]

flower, дякую за запитання!

Святкували в горах, піднімалися з Квасів до біо-стаціонару, а потім ще трохи до закинутої колиби.
Знову ж таки святкували так, як нам найбільше подобалося проводити час.
Я з чоловіком та ще декілька наших знайомих піднялися туди за тиждень, щоб все підготувати. Хлопці робили нари :) для гостей, прибирали, прикрашали колибу (вигляд вона мала зовсім не весільний, а зараз здається вже взагалі зруйнувалася).
Гості заїхали в пятницю. Щоб туди потрапити, необхідно підніматися майуже цілий день. Повечеряли. Зранку були екскурсії: сильна група - на Петрос, слабша - по іншим вершинам. А ми ще з кількома помічниками чекали всіх на святковій галявині. Там ми провели невеличку "офіційну церемонію". Ми не дотримувалися жодних традицій ,але, щоб додати урочистості, ми зробили певні дії: розпалили вогонь, коли всі встали в коло, мій чоловік розказав, чого ми тут зібралися, потім ми обмінялися кільцями, поцілувалися, попросили благословення в батьків, вони обвязали нам руки рушниками, пройшли крізь два ряди гостей, всі гості випили по ковтку напою з трав, пофотографувалися з усіма гостями.
Далі був святковий обід, потім забави в колибі, потім регбі і вечеря. Всі були дуже втомлені і відразу позасинали. А наступного дня вже скидалися вниз.
Всього було десь 60 гостей. З моїх родичів були мама, тато, сестра, дядько та двоюрідна сестра.
З чоловікових родичів були дві двоюрідні сестри.

[flower]

Ого ото ви молодці! Не традиційне святкування, цікаво досить! Я б хотіла сходити на таке весілля. Молодці!

[Zaya]

Привіт, Дашо. Як дітки?
А ще мене цікавить питання про курси Молочних рік? Що вони тобі дали?

[Dashko]

Zaya, привіт!
Дітки - добре, дякую!
Курси Молочних рік дали багато нових знань + практичних навичок. Майже всі слухачки були годуючими мамами, тому ми потренувалися зціджувати, детально розібрали, як правильно прикладати до грудей, як догодовувати альтернативним способом. Коли я туди їхала, думала, що вже дуже багато знаю. Але всі мою знання базувалися на власному практичному досвіді, а на курсах я змогла глянути на всі проблеми не тільки під власним кутом зору, а глобальніше. Хоча все одно відчуваю, що знань недостатньо, тому збираюся відвідувати далі різноманітні семінари та навчання.

[Перлинка]

Даша ,а фотки з весілля покажеш?Чоловікові батьки не змогли приїхати ?Якою була реакція твоїх родичів на таку мяко кажучи нетрадиційну церемонію?

п.с якщо ще актуально ,то я своє милко при нагоді заберу :)