Інтервю з happymami

[Nymydora]

Хеппімамі, ну коли вже, бо я сил не маю. буду тебе мучити - так що ти попала ;-) :niger:
Це ж ти то все переводиш у комп'ютерний варіант, правда? Подобається така робота? Вмієш малювати?

[happymami]

Це ж ти то все переводиш у комп'ютерний варіант, правда?

не правда ;) Бо художниця одразу малює все на графічному планшеті ;)

Подобається така робота?

Якшо ти маєш на увазі - робота з комп'ютерною графікою, то подобається дуже. Нікуди не треба бігати, сидиш собі в теплі, соваєш туда-сюда буквочки і малюночки - як в пазли гратися . Це набагато краще і зручніше, ніж робота журнліста :mrgreen: . Мабуть тому і вище оплачуваніша :oops: . Журналісти помтійно мусять комусь нав'язуватися, влізати в чужі життя, душі, голови, справи. З мене ніколи б не було нормального журналіста. бо я не маю пеної наглості і забагто такту. А там такт мав би бути в міру відсутній. Короче - пробую я себе в ролі журналіста, але лише для власного якогось досвіду. задоволння маю лише коли матеріал уже на шпальті. А процес написання - жуть. Найвстидніше - дзвонити до людини і розпитувати, пропонувати статтю, доколупувтаися до якихось деталей, також потрібне вміння знайти родзинку - то найважче.

Вмієш малювати?

уже ні :grin: . Востаннє малювала дуууже давно. Тепер малювати дизайнеру не обов'язково вміти - купа кліпартів, купа всього є в інтернеті. Малюють тільки початківці. Або ті. хто цим гроші заробляє, типу - створ.є банки малюнків, або розробляє логотипи чи ілюструє шось. А такі як я - котрі лише роблять поліграфію, мусять лише знати де шукати і як то всьо кльово переробити при потребі.

[Lusik]

happymami чи є у вас якась заповітна мрія? :)

[Руженка]

Хепімама))))сорі не читала усіх попередніх постів, тому, якщо моє питання вже звучало, то просто тикнеш мені носом)))))

Ти мама фестів, корпоративів і т.п. Ти мама-ритму)))))) Неважко тобі з дітьми реалізовувати своє життя? Твоїм дітям вистачає мами? А тобі вистачає себе як мами?

[happymami]

happymami чи є у вас якась заповітна мрія? :)

тіко тре до мене писати ТИ, а не ВИ ;-) :grin: . Бо я себе почуваю на якомусь офіційному інтерв'ю і прямо бачу диктофон перед носом. тОму в мене ступор)))) ;-) :grin:
Заповітної мрії мабуть не маю, як от Біл Гейтс мав, чи ше хтось з міліонерів. Я не мрійниця. Я просто фантазерка. Тобто - можу собі поуявляти себе за кермом червоного ферарі, можу поуявляти себе в красивій хатинці, але нема такого - от я собі придумала саме таке і саме такехочу і любою ціною цього прагну. Я якась реалістка. Ну чого я буду мріяти зараз про машину, якшо саме зараз вона мені точно на голову не впаде. Коли почну заробляти, тоді зможу і мріяти (чи то пак - планувати) те, з чим мені буде зручно.
Ну я як всі, звичайно, хочу, щоб моя родина була здорова. шоб діти були чемні, красиві і щасливі, шоб тішили успіхами, шоб я ні в чому не відчувала великої нужди, хочу свій будиночок, купа прислуги, скутер, подорожувати, відпочивати, і бути щасливою ;-)

[happymami]

Ти мама фестів, корпоративів і т.п. Ти мама-ритму)))))) Неважко тобі з дітьми реалізовувати своє життя? Твоїм дітям вистачає мами? А тобі вистачає себе як мами?

З дітьми не важко. Якось навпаки. Я почала себе реалізовувати по справжньому аж коли з'явилися діти. Навіть не так. Коли з'явилася друга дитина. Бо до дітей шо я знала? робота дім робота дім... була затуркана в культурному плані

Дітям мами вистачає, коли я з ними кудись їду. А от коли вдома, то інколи буває, що я їм приділяю менше уваги, ніж потрібно. Наприклад це стосується вивчення уроків Софією. Я страшенно нетерпляча. А вона страшенно спішить і неуважна. Тому я вивчення уроків намагаюся перекласти на плечі чоловіка. А англійську взагалі мій брат штудіює з малою. Бо я нервуюся, коли мала спішить і пише негарно. Тому тупо в такий час зариваюся в роботу. А коли я в роботі, то я нічого не чую і не бачу. І їсти не хочу і пісяти також. Тому, інколи вони мене шось питають, я киваю головою, потім питаю, чомувони без дозволу шось там зробили... Тобто їм мене може бракувати, коли я чимось зайнята. Ну це буває не так часто, тому вважаю, і навіть бачу з досвіду, що я ще своїм дітям приділяю набагато більше часу, ніж деякі сучасні батьки. Тому в принципі, себе не картаю.

Мені себе як мами... не зовсім до кінця може розумію, шо ти мала на увазі. Тобто - чи я задоволена часом, котрий приділяю дітям? Чи мені не мало його? Чи я відчуваю себе реалізованою в материнстві? Відколи родився малий - в мене почалося абсолютно нове життя і я себе повноцінно відчула мамою. Тому зараз я можу сказати - мені подобається бути мамою. Хоча, звичайно, бувають моменти, коли хочеться спокою і втікти на край землі. Тоді пробую тікати))))) Роблю дітям щасливу маму і всьо стає на свої місця)))) Загалом же я не є хорошою мамою. В мене нема терпіння. А це важливо в материнстві. Мене дратують довгі прийоми їжі. коли я по годині годую дитину. Тому я кажу - не хочеш, не їш. Благо, з їдою проблем в нас нема - дітиська їдять так. шо в радіусі 2 км всі будинки нам заздрять (крім мешканки :grin: , в неї їдаки тоже нормальні), та й діти вже самостійно їдять. Ще я не люблю довгих отих вивчань уроків. Стомлююся щодня заводити/забирати з учбових закладів. не мю терпіння шось пояснювати довго чи просити... Тому такої мами, якою я є - мені достатньо. Але. вичайно ж, хотілося б бути терплячішою і вміти сприймати все спокійніше і вміти краще гратися зі своїми дітьми. Бо я можу гратися лише активні рухливі ігри. Робити шось творче годинами, типу ліпити з каштанів бичків - не моє. То татко таким в нас грається. В нього нерви залізні, терпіння - сталеве, ну і він любитель шось таке майструвати, йому цікаво з дітьми гратися всяке таке. такшо в принципі - мене всьо влаштовує в моєму материнстві більш менш. Не на найвищому рівні, але й не самий худший варіант

[Natalinda]

happymami а чого ти на випускний не ходила?

[happymami]

Natalinda причини дві. Перша - основна - я не надто хотіла. Розривалася між двома школами і хлопцем. Бо до 9 класу вчилася в одній школі, а 10-11 - в іншій. але дві мені були близькі, бо люди там були близькі чимось. Тому не знала, куди ж реально маю йти на випуск. Крім того - в хлопця теж був випускний, а я теж хотіла з ним бути поруч. Ше й ніч... так омантично, не шодня в ті часи могла провести ніч з хлопцем, пра? тому я рішила. шо не піду нікуди на жрачку, а сонце таки стріну з ним.
А друга причина - гроші. Тоді якась така криза була в нашій сім'ї (ну в державі перш за все), шо якось той випускний зміг окупитися лише сукнею. А на хавку таке бабло відвалювати мама не захотіла. Нє, якби я наполягла, мабуть, то би десь позичила, то таке. Але я не надто наполягала. Сіла, погрустила, подумала, і рішила шо всеодно між тих людей бути не хочу