Дякувати Богові, ми дома і ніяка лікарня нам не потрібна.
Моя найменша донечка дивно стоїть, носочок тягне догори, а при ходьбі за ручки, навпаки, йде на носочках. нам дали направлення до ортопеда,а він перенаправив до невролога. і тут почалося... лікар задав перше ж запитання, чи дитина доношена? Відповіла, що навпаки, народила пізніше назначених термінів. але в межах норми, води були нормальні. від його подальших слів я впала в ступор. Каже, виглядає недоношеною, це затримка розвитку
, вона у мене дрібненька, у рочок важить 8,3 кг. Але, перевертається з животика на спинку десь із 4-х міс, сидить з 7-ти, зі спинки на животик також давно перевертається, повзає , стоїть біля опори, каже мама, тато, баба, дай, має 6 зубчиків, ложку відбирає, прагнучи самостійно їсти, спить з 20-ї до 7-ї ранку, денний сон раз на день, але 3-4 години, вночі рідко коли просинається,щоб цицею підкріпитися, жвава, не плаксива, гарно бавиться зі старшими, навіть за моєї відсутності... ну яка затримка розвитку? Направив на узі. Результат, збільшені шлуночки головного мозку до 7.4 мм. Вердикт лікаря - тільки госпіталізація. Нічого не пояснив, ніякого назначення не дав, відповів, що все назначать у стаціонарі. Я була просто в трансі. Дома майстрів повний двір, чоловік і двоє дошкільнят... Розревілась в трубку кумі, вона медик. Трішки попустило після її слів, порадила звернутися ще до одного лікаря, бо вона не бачить нічого страшного по дитині, потім ще сусідка мені додала впевненності щодо не правильного діагнозу, бо її 3трирічного сина після втрати свідомості взагалі майже інвалідом вважали, таке сильне лікування назначили,яке потім відмінили і діагноз зняли. Потім ще на тут форумі почитала, поспілкувалася з Марічкою і Аллою Сам. Чоловік зізвонився з Костиком Миколою Миколаєвичем, і ми поїхали до нього на прийом. Назначив нам загальнозміцнююючий масаж і натирання живокостом, показав вправи на голіностоп, наказав відмовитися від годунців (якими я дійсно останнім часом користувалась часто,бо від тоді як маля повззає , то до рота тягне усе і усе перевертає, а так обмежена в радіусі досягань), і не водити за ручки. Більше стимулювати повзання, а якщо хоче ходити, тотільки біля ліжка чи подібного. Втішила підтримка лікаря і детальні відповіді на всі поставленні питання. За місяць контрольне відвідування.
Дякую, дівчата, що тут пишете про свій досвід. Бо ваші слова то велика сила у часі розпачу.