Сторінка 5 з 5
Re: Притчі
Додано:
11 квітня 2014, 08:17 nadusha
†...ТЕЛЕФОН, ПОТЯГ і ТЕЛЕГРАФ (притча)...†
Одного разу вчитель розповідав, що будь-яка річ може чогось навчити людини.
Один учень запитав:
– А хіба можуть чогось навчити людину такі речі як, наприклад, телефон, потяг чи телеграф?
Учитель відповів:
– Телефон вчить тому, що все, сказане людиною, може бути почуте дуже далеко. Потяг допомагає зрозуміти, що запізнившись усього на хвилинку, можна запізнитися назавжди. Телеграф – тому, що за кожне слово треба бути готовим заплатити...
Re: Притчі
Додано:
19 квітня 2014, 11:14 nadusha
На полі паслося двоє коней. Здалеку здавалося, що це були звичайні і нічим не примітні коні. Але якби ви підійшли ближче, то напевно помітили б дещо незвичайне. Очі одного з них були незрячими. Господар не відвів його на бійню і дбав про нього.
І вже одне тільки це було дивно. Почекавши трохи і прислухавшись, ви б почули звук дзвіночка. Дзвоник був прив'язаний до вуздечки другого коня. Старий кінь чув його побрязкування, і завжди знаючи, де був його «одноплемінець», йшов за ним. Зупинившись і поспостерігавши за цими двома кіньми ви б помітили, як молодий наглядає за старим і не йде далеко, щоб той міг чути дзвіночок і йти за ним. Повертаючись з пасовища, він час від часу зупиняється, озирається назад, перевіряючи, чи не відстав його друг.
Ось так і Бог, як господар цих коней, не відмовляється від нас тільки тому, що ми недосконалі і у нас є проблеми. Він з нами і посилає нам інших людей, щоб вони допомогли нам, коли ми того потребуємо. Іноді ми, як і той сліпий кінь, ведені тоненьким звуком дзвіночка тих, кого Бог привів у наше життя. Іноді ми ті, кому Бог вклав дзвіночок в руки, щоб ми вели за собою інших. В цьому і є сенс дружби... Ми не завжди бачимо друзів, але ми знаємо, що вони є. Потрібно тільки прислухатися до дзвоника в їх руках. Будьмо добрішим, ніж потрібно, тому що кожен, кого ми зустрічаємо на нашому життєвому шляху, веде власну битву зі своїми проблемами.
Re: Притчі
Додано:
05 січня 2015, 11:07 ІРЦЯ
Рахунок
Одного вечора,коли мати готувала вечерю, 11- літній син прийшов до кухні з карткою в руці.
З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об запаску рукиі прочитала:
"Очищення стежки від бур'янів- 1 гривня
Прибирання кімнати- 2 гривні
Купування молока- 50 коп
Догляд за сестричкою( 3 вечори)- 3 гривні
Отримання відмінних оцінок( із двох предметів) - 5 гривень
Викидання сміття щовечора- 2 гривні
Разом- 13 гривень 50 копійок"
Мати зворушено подивилась синові у вічі. Іі пам'ять перебирала спомини. Мама взяла ручку і на зворотньому боці картки написала:
"Зате,що носила тебе 9 місяців під серцем- 0 гривень
За ночі, проведені біля твого ліжка,коли ти хворів- 0 гривеь
За хвилини,коли потішала тебе в смутку- 0 гривень
За те що витирала твоі сльози коли ти плакав- 0 гривень
За те що всього тебе навчала день за днем- 0 гривень
За всі сніданки,обіди, вечері,полуденки і канапки до школи- 0 гривень
За все що даю тобі щоднини- 0 гривень
Разом- 0 гривень"
Мати скінчила писати і посміхаючись віддала картку синові. Той прочитав написане і на його очах виступили сльози
Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку "Оплачено" Потім кинувся мамі на шию і розцілував.
Автор- Бруно Ферреро
Re: Притчі
Додано:
04 квітня 2015, 09:43 nadusha
- Ми кохаємо один одного, але часто сваримося... Чи означає це, що ми не можемо бути разом?
- Скажіть, а ви любити вишню?
- Так, люблю.
- А ви випльовуєте кісточки, коли її їсте?
- Ну звичайно.
- Так і в житті... Вчіться одночасно любити вишню і випльовувати кісточки.
Re: Притчі
Додано:
10 червня 2017, 09:33 nadusha
Не гніви ангела свого, або чому ми хворіємо та нас переслідують неприємності!
Наше мислення завжди впливає на нашу долю. Як би ми не хотіли не вірити в це, але якщо ми думаємо, що все погано, то так воно і буде, тому що Всесвіт завжди виконує наші бажання і думки. Будь-яка думка – це енергетичний посил у Всесвіт.
Ми дізнались про цю притчу, яка пояснить вам, чому не можна не помічати знаки.
Розмова двох ангелів. Старший ангел суворо дивиться на підлеглого.
– Доповідай. В двох словах.
– Живий. Ходить на роботу. На щось сподівається.
– На що?
– Важко сказати. Два рази я показував йому щасливий сон – не бачить. Каже, що втомлюється на роботі.
– А що на роботі?
– Так як у всіх. Керівництво. Метушня. Курилка. Чутки.
– Керівництво суворе?
– Керівництво як керівництво. Таке ж як скрізь. Боїться він його чомусь…
– Страхи відганяв?
– Само собою. Ще по дорозі до офісу. Крилами розмахував над головою. Хмари навіть розганяв. Довелося крилом по вуху з’їздити, щоб сонечко помітив.
– Симпатична незнайомка по дорозі? На підборах. З запахом приємних парфумів?
– Ну, ображаєте… Ніс до носа зіштовхнув в метро.
– І як?
– Та ніяк. «Вибачте» і далі в свої думки.
– А після роботи?
– Магазин. Телевізор. Помити посуд. Інтернет. Сон.
– Телевізор ламав?
– Звичайно. Новий купив для чогось…
– Інтернет вимикав?
– П’ять днів поспіль. Він просто став стирчати на роботі. До пізнього вечора. У них так можна.
– Так. А вихідні?
– Сон до обіду. Прибирання квартири. Увечері – друзі, безглузді розмови, горілка. Додому за північ. Вранці з головним болем. Потім – або телевізор, або комп’ютер.
– А вона?
– Зовсім близько. Через три будинки. В один і той самий супермаркет за продуктами ходять.
– У черзі зводив?
– Все як годиться. І понад інструкції – на автобусній зупинці, в свята.
– Лінії долі перевіряв?
– Так, поєднуються! В тому-то й справа… Це таке місто… Такий спосіб життя… Ну, не можу я більше! Нездійсненне завдання!
– Розмови! Де твій список сильнодіючих засобів?
– Ось він, шеф. Грип з температурою і маренням. Вивих, перелом. Автомобільна аварія. Банкрутство. Пожежа. Заворушення на вулицях. Фінансова криза. Громадянська війна…
– Досить. В ім’я Кохання на крайні заходи дозвіл вважай отриманим. Тільки вибирай щось одне. Виконувати!
– Є виконувати!
Мораль: Помічайте й використовуйте всі можливості, які дарує вам Бог, і тоді вашому ангелу не доведеться вдаватися до крайніх мір!