Коли ви відчували присутність Бога в житті якнайсильніше?

[Liljondr]

Взагалі помічаю, що мене Він оберігає. Щось стається - може навіть з першого погляду не дуже приємне для мене - але потім воно обертається для мене кращим - оберігаюся від чогось гіршого

Згадую випадок - в якому сильно дякую Богу
Доня ще була дуже крихітна - лежала на животику - коні пасла
Але я її поклала на диван не впоперек а вздовж - бо ще вона не переверталася на спину сама.
Розвернув мене Бог в ту саму хвилину коли дитина головою задертою (- як от пасла коників з прогнутою головою - так і падала) - летіла на тверду без килимка підлогу і дав мені Бог реакцію зловити своє дитя над підлогою за пару сантиметрів.
Боже, як я тоді злякалася. Як я Тобі і досі вдячная, що оберіг!!!

[Nymydora]

Присутність Бога у житті, принаймні моєму, часто набуває таких форм, як оце написала Ліля. А ще є моменти, коли просто раптом відчуваю любов і вдячність до Нього і до всього, що мене оточує. А ще інколи я відчуваю свого Ангела. Вперше це було, коли я в 5 класі мала співбесіду у музичній школі. Мене запитали про щось чого я точно не знала. А я раптом відповіла якось несподівано для себе. І ще кілька разів у мене таке було. Я тоді повірила, і зараз вірю, що це мій Ангел мені підказав.

[happymami]

| +

[happymami]

Нещодавно була така ситуація, що на мене напала дика паніка. Паніка за то, що от в травні в мене закінчується декрет і треба виходити на роботу. а куди іти я не знаю. бо не хочу роботу з 9 до 18. А ще тому, що я сама не знала шо хочу. Чи просуватися в плані журналістики, чи йти по дизайну, чи шукати якийсь фріланс, чи таки стабільну однакову роботу. Короче, була така паніка, шо я щодня про то думала, нервувалася, хоч до травня ще море часу. Уявляю, що було би й далі зі мною і моєю нервовою системою, якби одних прекрасних вихідних одна з молодіжних християнських спільнот міста мене не запросила на вихідні поїхати з ними відпочити. Я поїхала і в часі, коли була така нагода, поділилася своїми переживаннями і люди більш досвідчені в тих питаннях зуміли мене переконати, що всі свої турботи варто покласти на Бога. І коли я йому довірюся повністю, і буду в молитвах просити про вирішення цих проблем, то буде всьо як по маслу (ну це я так в двох словах ) . так от. За мене помолилися ще двоє старших духовних осіб. І ви не поірите. наступного ж дня до менепротягом одного дня - два телефонні дзвінки з пропозицією роботи pardon . Я була в шоці. Але шо суттєво, шо я дійсно цю проблему повністю віддала Богові. Відчула, як приїхала абсолютно спокійна, бо вірила шо так і буде. Крім того допоміг християнський фільм, який ми переглядали в той час на відпочинку - "Отважные". Я вже писала за нього. Так от, там якраз теж є ситуація, коли чоловік покладався у своїй вірі на Бога і той просто дивовжиним способом зробив те, що той потребував

[ZlatoPolja]

О так, "Отважные" класний фільм, багато хороших висновків можна зробити з нього. Я перечитала темку, і задумалась... я не можу окремо виділити якісь особливі моменти(ну хіба що пологи), але Бог завжди поруч... Життя плавно тече, один день міняє інший, і тільки оглядаючист назад, розумієш що Бог з тобою.І це круто!!!

[Julialedi]

Так, Бог завжди з нами, навіть коли ми про це не думаємо. Ми з чоловіком останній рік стали ближче до Бога, стараємося кожної неділі і свята ходити до церкви, пройшли дев"ятницю до святого духа, і дійсно стало легше жити. Раніше я просто не брала до уваги те, наскільки Бог добрий і справедливий, тепер навіть коли якісь проблеми, розумію що Бог мене любить і дає випробування, які я переживу, потрібно тільки трішки терпіння і потім буде краще

[!OLGA!]

А я відчула найбільше Бога тоді, коли розлучалася з чоловіком. На мене навалилося стільки проблем, що мені дивувалися всі друзі, звідки в мене стільки сили. Мені й самій було дивно, та я не дозволили собі пролити жодної краплини сліз чи просто сидіти у відчаї, я боролася. Боролася з Божою допомогою, І зараз розумію, наскільки я щаслива.

[ІРЦЯ]

Я теж дуже часто відчуваю Божу присутність в моєму житті.Коли 2-й раз завагітніла то відповідно мріяла про дівчинку бо синочок вже був. Як пішла на УЗД то мені твердо лікар сказала що буде здровенький хлопчик-богатирчик(бо великий).Я вийшла з кабінету і .....так сильно розстроїлась що аж сама себе зловила на тій думці що так навіть не можна. Після УЗД ше пішла до свої лікарки але була як завжди черга то поки чекала розговорилась з жіночкою мого віку теж вагітною вдруге.В неї як виявилось перша дитинка - дівчинка родилась з Гіроцефалією Розказувала що дуже з чоловіком переживають тепер і т.д. І тут мені ніби відкрились очі
втой момент подумала ЯКА Я НЕ МУДРА .Мені Бог дає ЗДОРОВУ дитинку а я бачте перебираю бо мене стать не влаштовує...Коли з консультації йшла додому сльози просто самі котилися з очей...Думала яка я не вдячна як не ціную того що з дитиною все добре...Просила пробачення і в Бога і в свого синочка...
Зараз коли тримаю меншого синочка на руках то розумію що я його так сильно люблю і навіть не уявляю як то може бути на його місці дівчинка...
Ось так Бог мене спамятав і відкрив очі на те щоб я цінувала те що маю бо хтось можливо про таке тільки мріє Правду кажуть для мами найголовніше здорові і щасливі діти

[ІРЦЯ]

Знову я в цю тему....
За останній місяць моі малі обидвоє з болячок не вилазили: як одного відчухаю, то другий вже захворів і так по колу, я вже настільки була з ними замучилась що мені вже нічого не хотілось, лиш би вони були здорові.
І от десь тиждень назад моі діти тільки виздоровіли обидвоє , проходить рівно 2 дні і в меншого піднімається знов температура ...Міряю 38,7 Звідки? Питаю сама в себе коли навіть на вулицю не виходили , ніхто чужий не приходив і ми всі здорові
....і тут я просто морально вже не витримую, розплакалась,взяла вервицю в руки і почала ДУЖЕ ЩИРО МОЛИТИСЬ а менший в цей час спав і дуже важко дихав бо ж темп. то висока.
І не повірите( або повірите) коли малий збудився то темперетури не було і більше вона не піднімалась
Я навіть нічим не збивала
В такі моменти розумієш що Бог не там десь далеко, а тут поруч,біля мене...