Християнство і атеїзм

або дитина кривить душою і вчить те, в що насправді не вірить.

ви атеїсти?

Dolorosa а яка різниця?

taranjka чиста цікавість. якось дивно чути, що дитині доводиться душею кривити і т.д. і вірити в щось проти волі, більшість з того, що діти вчать у школі - проти волі, шевченків заповіт і сосюри любіть україну через шкільне вдовбування звучать дуже блюзнірсько, але чомусь ніхто про це не говорить, а оцінки то в атестат йдуть..

до речі, в розкладі 24 школи бачила ставлять хе першим уроком, видно хто йде, то йде, хто ні - вдома досипає, як на мене норм.варіант

ну віра і вірші різні речі, нє?

от мене і зацікавило, чи атеїсти ))
ще не бачила щирого живого атеїста )))) чесно. більшість вірять (не кажу грекокатолики). тому, якщо хе не зводиться до моління і обрядів на уроках, а вивчення теорії християнства, то отче наш чи богородице як вірш напамять не сильно зашкодять. але повторюю, я була б обома руками за РЕЛІГІЄЗНАВСТВО, християнська етика занадто інтимний предмет для школи, це для домашнього виховання, для близького родині духівника, якось так

ще не бачила щирого живого атеїста

маскуються ) я атеїст, ще ніби жива
я своїй дитині сама розказую про християнство, мусульманство, старовірів і ше купу інших релігій, коли є нагода і відповідний момент. я їй не навязую своє "не вірю", але вибір релігії чи не віри вона зробить тоді, коли доросте до цього і вибере те, що їй підходить. згідно програми ХЕ ні Отче наш ні Богородице вони не мають права вчити - це і є навязування релігії. взагалі не розумію, як можна такий предмет оцінювати і чому батьки-християни не вважають блюзнірством ОТАКЕ оцінювання

taranjka шкода, ми з вами особисто не знайомі, було б цікаво поспілкуватись, що дають такі погляди - чи відчуття свободи, яка поведінка в якихось критичних ситуаціях - як-от віруюча людина стає різко ще віруючішою )) відступ від теми.
я взагалі школу вважаю наругу над особистістю ))) так що хе то квіточки.

ще не бачила щирого живого атеїста ))))

Ми з чоловіком вважаємо себе атеїстами. Що робить нас атеїстами?
1. Ми не віримо у причетність якихось вищих сил до створення нашого світу, а тим більше до створення людини. Ми вважаємо людину продуктом еволюції, і аж ніяк не "вінцем чийогось творіння". Людина, як і будь-який інший біологічний вид продовжує еволюціонувати й далі.
2. Ми не віримо у справжність священних писань жодної релігії. Вважаємо, що вони створені виключно людьми, і часто не без корисливих мотивів. А всі пророки або не існували взагалі або на основі реальних людей їм подоплітали різних чудасій.
3. Ми не віримо в силу думок, яка би поширювалась на третіх осіб. Тобто молитва чи медитація в деяких випадках може виконувати функцію психологічної афірмації, що додає віри у себе та свої сили, але молитись за здоров"я іншої людини чи мир в країні не має абсолютно ніякого сенсу.
4. Відповідно ми не віримо у чудеса будь-якого роду, священні місця, святих людей, святу воду і т.д. Немає нічого святого, як би це страшно не звучало

Така точка зору у нас сформувалась та продовжує формуватись на основі того, що ми читаємо, слухаємо, наукових фактів, досліджень, результатів різноманітних експериментів і т.д., а не тому, що нам так віриться чи в серці відчувається або просто хочеться, щоб так було. Ось і все, напевно, чим ми відрізняємось від тих, хто називає себе християнами. Ми живемо так само, як і інші, користуємось тими ж моральними принципами, що й більшість людей, але не тому, що так написано в Біблії чи так вчив Ісус Христос, а тому, що вважаємо, що це добре або правильно. Але ми не ходимо до церкви, не молимося, і дитину свою до того не привчаємо. Ми можемо піти в церкву на Пасху за компанію з нашими батьками-християнами, але можемо і не піти, якщо падає дощ або дитина кашляє.

Отака моя точка зору. І виходячи з вищесказаного, я не можу дозволити, щоб моїй дитині повідали різні байки і казали, що це правда. Це те саме, що би розказували міфи Древньої Греції та казали, що це правда. І більше того, я маю повне право вберегти свою дитину від цього. Якби я жила в середньовіччі, то так, мені би доводилось маскуватись під більшість, щоб якось вижити, але я живу в сучасній цивілізованій країні (хочу на це сподіватись) і маю повне право не вірити у древні міфи та легенди. А хто в них вірить, хай собі вдома читає з дітьми Біблію, водить їх до церкви та недільної школи, я не маю нічого проти таких християн, але я проти того, коли релігія намагається пролізти у моє життя.

TaniaPicaSSo дякую за вичерпну відповідь ))
але то якось дуже сумно і приречено, ви вірите, що ви тільки тіло і все? а як же душа, дух?

Ми можемо піти в церкву на Пасху за компанію з нашими батьками-християнами, але можемо і не піти, якщо падає дощ або дитина кашляє.

А оце вже мені дивно Тоді сенсу не бачу ніякого. Так само як пекти паски чи готувати кутю, якщо не віриш у саме свято Різдва чи Великодня...