Розмови з дітками про смерть

[nelly]

Минулого року як Маргариті ще не було 3 роки ми їхали до Франківська і вона біля Микулинецького кладовища каже своєму татові ми тут з мамою були і щось там робили вже точно не памятаю що вона тоді говорила. Прийшлося тоді трохи пояснити що це за місце і чому ми там не могли бути. А туту як на зло що не село то цвинтар при дорозі то мали про що говорити ще ближчий місяць..
Зійшлися на тому що коли людина помирає стає хмаринкою і йде на небо до Бога а кісточки тут лишаються, щоб приходити до них і памятати, що був такий то такий.. А потім були часи що ми часто через парк ходили, то питання чому дядьків пообрізали по шию і вони тут стоять були щораз. Потім ми дійшли до того що була війна і в них не було каска і броніжилета і їх поранили і померли але врятували багато інших і тепер вони герої. Тому і памятники стоять. Ну з попереднім все ясно але чому їх обрізали і вони тут стоять так і далі запитувалося

[taranjka]

о, ми з Амалькою проходили біля тих памятників, ну і муж пояснює - що то солдати, вони воювали, але загинули
- і стали памятниками - закінчила Амі :)