Глобальні оголошення!



Притчі

Модератори: олеся, Tajga

Re: Притчі

Повідомлення nadusha » 11 квітня 2014, 08:17

†...ТЕЛЕФОН, ПОТЯГ і ТЕЛЕГРАФ (притча)...†
Одного разу вчитель розповідав, що будь-яка річ може чогось навчити людини.
Один учень запитав:
– А хіба можуть чогось навчити людину такі речі як, наприклад, телефон, потяг чи телеграф?
Учитель відповів:
– Телефон вчить тому, що все, сказане людиною, може бути почуте дуже далеко. Потяг допомагає зрозуміти, що запізнившись усього на хвилинку, можна запізнитися назавжди. Телеграф – тому, що за кожне слово треба бути готовим заплатити...
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1762
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2289 раз.
Подякували: 2094 раз.
Діти: два синочки

Re: Притчі

Повідомлення nadusha » 19 квітня 2014, 11:14

На полі паслося двоє коней. Здалеку здавалося, що це були звичайні і нічим не примітні коні. Але якби ви підійшли ближче, то напевно помітили б дещо незвичайне. Очі одного з них були незрячими. Господар не відвів його на бійню і дбав про нього.
І вже одне тільки це було дивно. Почекавши трохи і прислухавшись, ви б почули звук дзвіночка. Дзвоник був прив'язаний до вуздечки другого коня. Старий кінь чув його побрязкування, і завжди знаючи, де був його «одноплемінець», йшов за ним. Зупинившись і поспостерігавши за цими двома кіньми ви б помітили, як молодий наглядає за старим і не йде далеко, щоб той міг чути дзвіночок і йти за ним. Повертаючись з пасовища, він час від часу зупиняється, озирається назад, перевіряючи, чи не відстав його друг.
Ось так і Бог, як господар цих коней, не відмовляється від нас тільки тому, що ми недосконалі і у нас є проблеми. Він з нами і посилає нам інших людей, щоб вони допомогли нам, коли ми того потребуємо. Іноді ми, як і той сліпий кінь, ведені тоненьким звуком дзвіночка тих, кого Бог привів у наше життя. Іноді ми ті, кому Бог вклав дзвіночок в руки, щоб ми вели за собою інших. В цьому і є сенс дружби... Ми не завжди бачимо друзів, але ми знаємо, що вони є. Потрібно тільки прислухатися до дзвоника в їх руках. Будьмо добрішим, ніж потрібно, тому що кожен, кого ми зустрічаємо на нашому життєвому шляху, веде власну битву зі своїми проблемами.
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1762
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2289 раз.
Подякували: 2094 раз.
Діти: два синочки

Re: Притчі

Повідомлення ІРЦЯ » 05 січня 2015, 11:07

Рахунок
Одного вечора,коли мати готувала вечерю, 11- літній син прийшов до кухні з карткою в руці.
З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об запаску рукиі прочитала:
"Очищення стежки від бур'янів- 1 гривня
Прибирання кімнати- 2 гривні
Купування молока- 50 коп
Догляд за сестричкою( 3 вечори)- 3 гривні
Отримання відмінних оцінок( із двох предметів) - 5 гривень
Викидання сміття щовечора- 2 гривні
Разом- 13 гривень 50 копійок"

Мати зворушено подивилась синові у вічі. Іі пам'ять перебирала спомини. Мама взяла ручку і на зворотньому боці картки написала:
"Зате,що носила тебе 9 місяців під серцем- 0 гривень
За ночі, проведені біля твого ліжка,коли ти хворів- 0 гривеь
За хвилини,коли потішала тебе в смутку- 0 гривень
За те що витирала твоі сльози коли ти плакав- 0 гривень
За те що всього тебе навчала день за днем- 0 гривень
За всі сніданки,обіди, вечері,полуденки і канапки до школи- 0 гривень
За все що даю тобі щоднини- 0 гривень
Разом- 0 гривень"

Мати скінчила писати і посміхаючись віддала картку синові. Той прочитав написане і на його очах виступили сльози

Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку "Оплачено" Потім кинувся мамі на шию і розцілував.

Автор- Бруно Ферреро
Золотое правило жизни: не переживай из-за того, чего ты не в силах изменить, прими ситуацию такой, какая она есть. Ведь мы не пытаемся изменить погоду, а просто одеваемся по погоде.
ІРЦЯ Офлайн

Аватар користувача
Впевнено спілкуюся
 
Повідомлень: 317
З нами з: 10 червня 2013, 16:24
Нагороди: 1
за дитя форуму (1)
Дякував (ла): 430 раз.
Подякували: 341 раз.
Діти: Два синочки 5р. і 1р.

Re: Притчі

Повідомлення nadusha » 04 квітня 2015, 09:43

- Ми кохаємо один одного, але часто сваримося... Чи означає це, що ми не можемо бути разом?
- Скажіть, а ви любити вишню?
- Так, люблю.
- А ви випльовуєте кісточки, коли її їсте?
- Ну звичайно.
- Так і в житті... Вчіться одночасно любити вишню і випльовувати кісточки.
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1762
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2289 раз.
Подякували: 2094 раз.
Діти: два синочки

Re: Притчі

Повідомлення nadusha » 10 червня 2017, 09:33

Не гніви ангела свого, або чому ми хворіємо та нас переслідують неприємності!
Наше мислення завжди впливає на нашу долю. Як би ми не хотіли не вірити в це, але якщо ми думаємо, що все погано, то так воно і буде, тому що Всесвіт завжди виконує наші бажання і думки. Будь-яка думка – це енергетичний посил у Всесвіт.
Ми дізнались про цю притчу, яка пояснить вам, чому не можна не помічати знаки.

Розмова двох ангелів. Старший ангел суворо дивиться на підлеглого.
– Доповідай. В двох словах.
– Живий. Ходить на роботу. На щось сподівається.
– На що?
– Важко сказати. Два рази я показував йому щасливий сон – не бачить. Каже, що втомлюється на роботі.
– А що на роботі?
– Так як у всіх. Керівництво. Метушня. Курилка. Чутки.
– Керівництво суворе?
– Керівництво як керівництво. Таке ж як скрізь. Боїться він його чомусь…
– Страхи відганяв?
– Само собою. Ще по дорозі до офісу. Крилами розмахував над головою. Хмари навіть розганяв. Довелося крилом по вуху з’їздити, щоб сонечко помітив.
– Симпатична незнайомка по дорозі? На підборах. З запахом приємних парфумів?
– Ну, ображаєте… Ніс до носа зіштовхнув в метро.
– І як?
– Та ніяк. «Вибачте» і далі в свої думки.
– А після роботи?
– Магазин. Телевізор. Помити посуд. Інтернет. Сон.
– Телевізор ламав?
– Звичайно. Новий купив для чогось…
– Інтернет вимикав?
– П’ять днів поспіль. Він просто став стирчати на роботі. До пізнього вечора. У них так можна.
– Так. А вихідні?
– Сон до обіду. Прибирання квартири. Увечері – друзі, безглузді розмови, горілка. Додому за північ. Вранці з головним болем. Потім – або телевізор, або комп’ютер.
– А вона?
– Зовсім близько. Через три будинки. В один і той самий супермаркет за продуктами ходять.
– У черзі зводив?
– Все як годиться. І понад інструкції – на автобусній зупинці, в свята.
– Лінії долі перевіряв?
– Так, поєднуються! В тому-то й справа… Це таке місто… Такий спосіб життя… Ну, не можу я більше! Нездійсненне завдання!
– Розмови! Де твій список сильнодіючих засобів?
– Ось він, шеф. Грип з температурою і маренням. Вивих, перелом. Автомобільна аварія. Банкрутство. Пожежа. Заворушення на вулицях. Фінансова криза. Громадянська війна…
– Досить. В ім’я Кохання на крайні заходи дозвіл вважай отриманим. Тільки вибирай щось одне. Виконувати!
– Є виконувати!

Мораль: Помічайте й використовуйте всі можливості, які дарує вам Бог, і тоді вашому ангелу не доведеться вдаватися до крайніх мір!

Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1762
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2289 раз.
Подякували: 2094 раз.
Діти: два синочки

Поперед.

Повернутись до Духовне спілкування



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

cron