Ходила сьогодні на УЗд до Помазанського. І вже ж знаю його, який він, і думала собі наперед, що не буду хвилюватись, спокійно вичекаю, поки він все подивиться і тоді щось скаже. Але лежу, він дивиться, і як завжди, то тяжко зітхає, то кривиться, губи піджимає, несхвально хитає голововю, а часом посміхнеться. ну, думаю, я вже ж знаю, що все це нічого не значить, що він завжди так робить. Але все одно вже якісь підозри почали закрадатись. По тому, як він дивиться, можна вже подумати, що там рак останньої стадії. Я вже перестала на нього дивитись, дивилась десь в стіну, а він, таке враження, як навмисне, далі так голосно зітхає. Думаю, та ні, то все дурниці, він все так робить, зараз скаже в кінці, що все нормально. Але чого ж так зітхає тяжко і постійно несхвально головою хитає?! І вся ця каторга тривала 25 хвилин - він мовчки мене оглядав, не сказавши ні слова, тільки цей паршивий вираз обличчя, ніби ти вже вмираєш
Ну а в кінці, звісно, виявилось, що все нормально. Ну але ж чого він такий весь неприємний? До нього зі слабкими нервами не можна йти ні в якому разі