TaniaPicaSSo написав:Каже мені медсестра моєї лікарки, що такого-то числа у мене починається декрет і треба буде піти до завідуючої, щоб вона підписала. І каже: "Візьми якийсь могорич" Я так трохи несміливо перепитую: "Могорич?" Вона каже: "Ну так. Якийсь коньяк, зо дві пачки цукерок". Я не сказала нічого, перебуваючи в стані легкого шоку. Та й думаю, що буду казати тій медсестрі, вона ж не собі просить. Тому я змовчала, обдумуючи інформацію. (Це, до речі, вперше в житті мені отак прямо хтось сказав принести могорич). Звісно, могорича давати ніякого не буду. І пригадую, минулої вагітності у декрет відпускали без коньяків.
Я так і не розповіла тоді продовження історії. За день до того, як я мала прийти в ЖК, щоб мені виписали декрет, ввечері дзвонить до мене та сама акушерка і каже, що хоче нагадати мені, щоб я завтра строго була на таку-то годину, я кажу, та я все пам"ятаю, дякую. Вона тоді, ну і візьми якісь зо дві шоколадки або розважні цукерки (замітьте, перший раз мова йшла про коньяки і пачки цукерок, а тут вже ставки раптом понизились). А я кажу, а що, без шоколадок в декрет не пускають? Вона тоді так трошки зам"ялась, каже, нє, ну та чого, просто ти ж будеш йти до завідуючої, там потім комісія буде... Я мовчу. Вона тоді, ну та як тобі получатиметься, звичайно. Я кажу, дякую за інформацію, я завтра буду.
Нічого я, звісно, не несла. Але вже почала собі переживати, що може мене будуть на місці напрягати, будуть може чіплятися до чогось, хоча до чого? Одним словом, я вже була налаштована на бій і погрози
Приходжу спочатку в кабінет до своєї лікарки, її ще не було, була та сама акушерка і ше якась лікарка певно з попередньої зміни сиділа щось писала. І моя акушерка пише, що там має писати, готує папери мені на декрет і знов починає: "Вихід в декрет то така велика подія" Я вже розумію, до чого вона знов хилить, віджартовуюсь, кажу: "Та може для тих, хто ходить на роботу, то і подія, а я дома і так сиджу, то мені все рівно". Вона далі: "Ну ми тебе все одно вітаємо! А ти нас?" Я трохи тормоз, бо щось не зразу зрозуміла натяку, сиділа пару секунд переварювала, що вона сказала, і так помало починала розуміти, що це був черговий натяк на шоколадку. Але я проігнорувала на цей раз її повністю, сиділа собі в вікно дивилась, так ніби то взагалі було не до мене. Думаю, ти ше раз тільки щось скажи...
А далі все було просто і буденно, так як і має бути. Зайшла до завідуючої, та підписала, що там мала підписати, сказала занести до в кабінет до старшої медсестри, я занесла, а за пару днів забрала вже потрібні підписані документи. І ніхто нічого не поминався. Я тільки переконалась, що все це була ініціатива тої акушерки. От є такі люди, що по-перше, думають, що то так треба всюди йти з могоричами, по-друге, так напевно хочуть ще вислужитись перед своїм начальством. ну і просто певно люблять, коли їм щось перепадає
Але я ще не бачила, щоб за шоколадку так принижувались