Щасливі моменти УЗД

**Marta** » 30 березня 2011, 01:22

А я на першому УЗД бачила Лізу в формі маленької гусенички, яка має кучеряве волоссячко (яка уява в мене... :grin: ), і вже мала підозру і відчуття, що то дівчинка, хоча УЗД робилося на 8 тижні.
На другому вона повернула личко і подивилася прямо в екран, на долі секунди, і я потім намагалася відтворити це в уяві, і згадати, які в неї риси! (на кого схожа, як виглядає-цікаааво....),
А на третьому було видно щоки і дуже курносий ніс! Така вона і народилась з носиком-горошинкою, і всі дивуються, в кого в неї такий носик-курносик..)

Дійно, дуже приємні спогади і відчуття, а як сказали стать, а як на першому включили серцебиття......Ех..... :cry:

happymami » 30 березня 2011, 01:30

Marta написав:а як сказали стать, а як на першому включили серцебиття

знаєш, згадую своє найперше УЗД, коли ще не була впевнена у вагітності. Тоді одночасно перевіряли мене і ще одну молоду дівчину, котра прийшла з хлопцем. Так от - я скакала від радості, що вагітна. А вона - від радості що НЕ вагітна. То лікарка ще тоді сказала - як мало людям тре для щастя. Одній сказати, що є вагітність. Іншій - що нема.

Насправді УЗД це реально така стресово переломна процедура, яка може багато чого змінити і в голові і в житті жінки. Коли все добре, то добре. А коли є проблеми, то чекаєш того лікарського слова, як вироку. Пам1ятаю, як в проблемний момент лежала на УЗД в Помазанського і від хвилювання рахувала на стелі в нього квадратики. Але коли сказав діагноз, то я готова була його цілувати :-|

**Marta** » 30 березня 2011, 01:42

happymami написав: А коли є проблеми, то чекаєш того лікарського слова, як вироку. Пам1ятаю, як в проблемний момент лежала на УЗД в Помазанського і від хвилювання рахувала на стелі в нього квадратики. Але коли сказав діагноз, то я готова була його цілувати

Знайомо, я теж в проблемний момент дивилася в стелю, в голові бухкало "тільки щоб все було добре!" і так реально бухкало, разом з пульсом, світ зупинився, стеля почала темніти.....але тут слова, що все ок, світ проснувся, радість, щастя, вдячність всім на світі і Богу в першу чергу, словами просто не передати.... :dance:

:-|

flower » 30 березня 2011, 09:50

Коли ми з чоловіком вдома вчора говорили про побачене і тішились, він сказав шо наша малявка схожа на нього :lol:

ну раз так то так :grin:

Lesya » 30 березня 2011, 10:54

flower, то це в нас з тобою однаковий термін! Може і в роддом разом попадемо? ;-)
Ех, УЗД - це спершу нерви - не знаєш чого чекати, а тоді так приємно, коли все добре, а маля звідти ручкою махає.
З Ігорчиком пам"ятаю, як він ножкою так рухав, ніби футбольний м"яч копає. А на останнього разу він підпирав кулачками вушка. Так і народився з вушками, складеними в двоє. Та й досі трішки стирчать.

А тепер я вже сама дивлюся - на серце, чи нема проблем, на ручки і ніжки, внутрішні органи... І так радісно. Дуже чекаю на свою донечку.

mala-karta » 30 березня 2011, 16:15

а в мене так вийшло, що перше УЗІ робили на самих-самих перших тижнях і ще нічого не було видно.
А переді мною робили дівчина на 8 тижні і вона дуже раділа.

А я їй аж позаздрила :)

А потіім вже як робили (офіційне перше по вагітності). То там щось дивляться, нічо неясно- а потім так сухо тьотя каже, щоб в карточку записували "плід один, живий" - аааа, як я раділа :)
Тааак радісно було :)

А на другому, як почула серцебиття - то аж до сліз :cry:

.
Такі моменти, ах :)

Melisa » 02 квітня 2011, 22:39

Не можу описати, що відчула я, коли побачила дитя, бо насправді я його не бачила на екрані. Я бачила вже на папері, на фотці. Теж раділа.
Але в цей момент, саме зараз я хочу описати свою радість за Оксану (Oksana). Сиджу собі на роботі (ще не вагітна), переписуюсь з нею по асьці, і тут вона мені пише, що їздила в Львів на УЗД, і там їх не тільки потішили новиною про батьківство, а ще й запевнили, що діток буде двоє!!! Як я плакала!!! Я можу собі уявити, як плакала від щастя Оксанка тоді!!! Така рада за них була в той момент! Хотілось кричати від щастя!
Коли Ксюха знайде час, надіюсь таки опише свої відчуття. :heart:

TanenRom » 02 квітня 2011, 23:16

Nelya а я свою донечку взагалі не бачила, ні на екрані, ні на фото.
завжди йшла на УЗД з думкою - попрошу фото,попрошу щоб показали на екрані, а коли лягала на кушетку і чула слова6 "Все добре" - забувала про все на світі.
але зажди донечку бачив чоловік :)

Oksana » 03 квітня 2011, 00:22

Дякую, Нелічка! Найшла час ;-)
Довго то всьо писати, але суть в тому, що як ми їхали на УЗД в Львів, то поняття не мали про двійню і навіть не мріяли про таке. Ну так, мені завжди такого хотілось, але навіть не думала, що то реально, бо ніхто не памятає, щоб десь в родині вже таке було. Ну, а до 12 тижнів на УЗД я не ходила. Всю дорогу молила лише Боженька щоб все було добре, і лялюська була здоровенька. А ще там під кабінетом... Дівчатка, як то реально важко сидіти під кабінетом УЗД в генетичному центрі, і чекати свого вироку... Хтось виходить і тішиться, хтось зі сльозами і явно не від щастя. Кожному свій вирок, туди не йдуть просто так на УЗД, туди направляють коли я якісь підозри на відхилення, або як в мому випадку... Короче, в мене там і істерики вже починались і заспокоювалась і просто без перестанку весь час молилась. Н дочекались ми своєї черги, зайшли, лягла на кушетку. А там над кушеткою телевізор висить, якраз для баьків, щоб бачили все, і стільчик біля кушетки для татусів, чи ще когось, хто супроводжує. Лежу, дивлюсь на екран, поки там все настроюють, і думаю, як то в неї то зображення двоїться??? Якось, думаю типу фокус не настроїла, чи що... А вона собі спокійно дивиться, і спокійно видає фразу: "ну, те що двійнятка, ви вже знаєте..." :lol:

5 хвилинна пауза :lol:

по нас вона зразу зрозуміла, що ми таки явно не знаємо, ну і тоді вже почала нам то всьо розжовувати :grin: Сказати, що ми були довольні як слоненята, то нічо не сказати, батькам коли дзвонила, то зразу попередила, щоб присіли :grin: А потім я ще весь день була як сама не своя, я просто реально не могла повірити, що мало того, що тьфу-тьфу-тьфу все добре, так там ще й дві ляльки :dance:

А вони собі там грались між собою :) Смішні такііі. А десь вже після 30 тижнів, було навіть видно на кого схожі, то так і є, як тоді замітили :) А і ще, вони все копали ту штуку, якою водять по пузіку при УЗД :lol:

Ловили її

Синуська ще всі свої "прєлісті" виставляв на показ, так що помилитись з статтю було неможливо :lol:

А доця навпаки ховала "то всьо" :grin:
А ще памятаю, як якраз перед тим УЗД говорили з Нельою, про то що я хочу двійню :lol:

Незнаю, чи памятає Нелічка, бо я то дуже, бо то якраз було перед УЗД. Я правда не казала, що вагітна вже, бо боялась сама собі повірити в те що це так, і що все добре. Але зайшла за то тема, і кажу, от якби мені двійняток, але то нереально, бо ні в кого не було. І на наступний тиждень їдемо в Львів, і так кажуть, що то не просто реально, а вони вже ростуть в мені і їм 12 тижнів :grin: Отаке от. Тепер чоловік каже, що йому менше двох, то вже і скучно було б, що тре як мінімум знов двійню :lol: