Дякую, Нелічка! Найшла час ;-)
Довго то всьо писати, але суть в тому, що як ми їхали на УЗД в Львів, то поняття не мали про двійню і навіть не мріяли про таке. Ну так, мені завжди такого хотілось, але навіть не думала, що то реально, бо ніхто не памятає, щоб десь в родині вже таке було. Ну, а до 12 тижнів на УЗД я не ходила. Всю дорогу молила лише Боженька щоб все було добре, і лялюська була здоровенька. А ще там під кабінетом... Дівчатка, як то реально важко сидіти під кабінетом УЗД в генетичному центрі, і чекати свого вироку... Хтось виходить і тішиться, хтось зі сльозами і явно не від щастя. Кожному свій вирок, туди не йдуть просто так на УЗД, туди направляють коли я якісь підозри на відхилення, або як в мому випадку... Короче, в мене там і істерики вже починались і заспокоювалась і просто без перестанку весь час молилась. Н дочекались ми своєї черги, зайшли, лягла на кушетку. А там над кушеткою телевізор висить, якраз для баьків, щоб бачили все, і стільчик біля кушетки для татусів, чи ще когось, хто супроводжує. Лежу, дивлюсь на екран, поки там все настроюють, і думаю, як то в неї то зображення двоїться??? Якось, думаю типу фокус не настроїла, чи що... А вона собі спокійно дивиться, і спокійно видає фразу: "ну, те що двійнятка, ви вже знаєте..."
5 хвилинна пауза
по нас вона зразу зрозуміла, що ми таки явно не знаємо, ну і тоді вже почала нам то всьо розжовувати :grin: Сказати, що ми були довольні як слоненята, то нічо не сказати, батькам коли дзвонила, то зразу попередила, щоб присіли :grin: А потім я ще весь день була як сама не своя, я просто реально не могла повірити, що мало того, що тьфу-тьфу-тьфу все добре, так там ще й дві ляльки
А вони собі там грались між собою :) Смішні такііі. А десь вже після 30 тижнів, було навіть видно на кого схожі, то так і є, як тоді замітили :) А і ще, вони все копали ту штуку, якою водять по пузіку при УЗД
Ловили її
Синуська ще всі свої "прєлісті" виставляв на показ, так що помилитись з статтю було неможливо
А доця навпаки ховала "то всьо" :grin:
А ще памятаю, як якраз перед тим УЗД говорили з Нельою, про то що я хочу двійню
Незнаю, чи памятає Нелічка, бо я то дуже, бо то якраз було перед УЗД. Я правда не казала, що вагітна вже, бо боялась сама собі повірити в те що це так, і що все добре. Але зайшла за то тема, і кажу, от якби мені двійняток, але то нереально, бо ні в кого не було. І на наступний тиждень їдемо в Львів, і так кажуть, що то не просто реально, а вони вже ростуть в мені і їм 12 тижнів :grin: Отаке от. Тепер чоловік каже, що йому менше двох, то вже і скучно було б, що тре як мінімум знов двійню