Мене не дратує зовсім і з російською мовою виросла пліч опліч, проте, дратує те, що за 18 років незалежності Українська мова стоїть "під питанням" і ущемляється з усіх боків, дратує, коли люди, живучи в Тернополі, чи Львові, чи Франківську принципово говорять російською, хоча і українську знають не гірше, ще дратує те, що серед молоді рускомовний жаргон-крутий, рускомовна попса-популярна... це не проблема "мови" це проблема ментальності нашого народу. Я, в роки бурної молодості, теж слухала російськомовну музику, закидала російськими словами... проте, після 6 років життя за кордоном, прокинулась невимовна любов до рідної мови, рідної країни, рідної музики. З того часу маю таку кардинальну позицію...Але це не проти "людей". Я теж вважаю, що в Україні мають право жити різні люди, різних національностей, так само, як і мене, свого часу, прийняла чужа зовсім країна і надала мені всі права... Звернім увагу на ситуацію в інших країнах, де колись панував радянський режим, їм так само насаджували російську мову...Але, завдяки розумним керівникам і законодавцям, процвітають державні мови, а російська, хоча і знана багатьма, лишається зовсім другорядною... (окрім Білорусії..., де білоруська, вже, практично на стадії вимирання) Як би не було, але, думаю, що своє треба любити, берегти, захищати... Якби не було кардинальних націоналістів-то українську мову винищили б ще за радянського союзу, але були люди, серед них і мої покійні дідусь і бабуся, яких відправили на 14 років на заслання в Сибір, тому, що не зреклися своєї мови, а скількох розстріляли, згнобили по таборах... поламали, як духовно так і фізично... Дивлячись на теперішню ситуацію, аж плакати хочеться, бо виглядає так, ніби ті всі страждання були перенесені намарне.