Жаліємось :( 3

Dolorosa щоб в дітей не було синяків їм не мають дозволяти ганяти по класі - цілі перерви сидіти за партами, або мінімально пересуватися. Не знаю як вчителі мають вберегти дитину від синців. В мене троє дітей і їх ноги чи руки в синцях - як і коли умудряються я не знаю і ніби не літають по хаті і місця є достатньо.
Памятаю в мене в школі теж так було - не вписувалася в парти :) Я щось не уявляю, як вчителі мають вберегти дитину від синців?

Я от теж свою не можу вберегти вдома від синців. Коли вона роздягається, мені аж самій страшно, звідки стільки синяків.

taranjka руки-ноги я звикла, коліна в нас третину року точно побиті, бо льотає, я про синці на тулубі, особливо страшно виглядає вже нині фіолетово-зелена гематома збоку внизу живота, тому, думаю, як мінімум пильнувати, щоб в коридорах світло було не вимкнене, а діти не топтались, як стадо, одне по одному, вчителеві під силу.
Я таки тої думки, що ненормально, аби дитина приходила зі школи з розбитим обличчям, гематомами на спині, животі чи попереку - такі вробі безобідні синяки можуть приховувати серйозніші внутрішні травми. Мінімум безпеки школа мусить гарантувати

Прийшла щойно з Укрпошти і така зла на наших людей.
У нас на Канаді останнім часом весь час міняються працівники, відповідно вони повільно обслуговують і весь час черги. Але це таке, я це розумію, що нова людина не вміє, має навчитися і я готова чекати і не нити, якщо немаю часу, то не чекаю, а йду. А от пенсіонери, мало того, що стогнуть ой чого так довго і коли вже і т.д., то ще й лізуть прямо на тебе.
От сьогодні пішла з малими, мала 6 посилок відправити, отримати 2 перекази і посилку. Чекала годину з дітьми, більш менш нормально витримали. І от вже коли моя черга, то почали те все оформляти, а баби, які після мене ( в однієї пенсія, а інша комунальні оплатити), окружили мене. Одна зліва притулилася, а інша справа. Реально так поставали, що аж об мої рукави торкалися. Треба було їх одразу попросити відійти, але я не наважилася, при тому, що доця біля мене на підставці тій весь час. А в кінці вже я мала дати гроші, однією рукою не могла знайти -прийшлося малу на землю поставити, вона розплакалася, от в мене нерви і здали. Почала кричати на них, що вони не повинні так близько стояти, що мають відійти, а їм навіть не дійшло, що не так і що я від них хочу.
А ще по обидва боки від пошти є банки, чому там не оплатити комунальні, а пенсію не перевести на картку? Та де, вони ж звикли на пошті і їм треба десь постогнати і постояти в черзі.

А як ви стоїте в чергах? Я завжди стараюся тримати дистанцію, хоч мінімальну.

І мене це так напрягає Ну чого хекати мені в спину?! Ніби від того буде швидше. Наші люди взагалі поняття не мають про особистий простір. Навіть в банку біля каси, де жовта лінія намальована, і то постійно підходять впритул до віконечка.
Молодець, що сказала. Бо то не вихід все терпіти.

erinaceusм, а в банку, як працювала, скільки я пояснювала клієнтам, що стати за лінію
Нашим людям мабуть колюча проволока не допомогла б

А як ті пенсіонери стоять на пероні і жаліються на здоров"я, а коли приїде поїзд, то відіпхають тебе ліктями взад (тут здоровя появляється)

Мене напрягає таке теж, але я завжди мовчу і молю Бога, щоб не забрав память в мене в тому віці. До нового звикається важко! І пенсія на картці старшим людям в голову не вкладається. Це нормально. Це психологічні особливості віку
Мене ще напрягає коли на касі карткою розраховуються. Молоді, не пенсіонери. Поки ту картку знайде. Ой, то не та!! Поки пінкод згадає! А ще ж розписатися треба!
Але мушу звикати

Та поки гроші перерахує, поки здачу копійками візьме, все те саме
Розкажу як у нас в магазині. Телефоном скануєш, відразу в телефоні оплачуєш, на виході сканується телефон якимсь датчиком і все. Ніяких черг
Або ідеш на касу самообслуговування, сам собі скануєш, пакуєш, потім треба приставити телефон до сканера, відбувається оплата і чимчикуєш далі.
Я так не вмію, я по старинці, карткою і навіть деколи ходжу до каси з касиром.