Вірші, есе

[Olenka]

Тема для підвищення настрою: можна писати цікаві ессе, вірші, роздуми про радість, щастя і любов...

Почну з підвищення настрою. Спочатку було просто смішно (коли була вагітна), а зараз сміюсь, бо це реальне життя:

Тяжко жить на свете молодой мамаше:
Деть не хочет кушать вкусной манной каши,
Будит среди ночи, разбивает чашки,
Треплет на кусочки важные бумажки,
Обрывает шторы, тянет в рот таблетки
А вчера свалился на пол с табуретки!
Целый день играет, сыт, одет, напоен,
И при этом вечно чем-то недоволен!
...Кто там сеет в кухне геркулеса хлопья?!
Вот сейчас КАК РЯВКНУ, И КА-А-АК ДАМ ПО ПОПЕ!!!

Тяжко жить на свете мелкому бутузу:
Шлепают по попе, щекотят за пузо,
Отбирают вилки, утирают сопли,
Надевают боты, чтоб ногами топал,
Кормят манной кашей, на горшок сажают...
И, похоже, вовсе, нас не уважают -
Не берут на ручки (десять кил всего-то)
Рано убегают утром на работу,
Не дают компьютер за шнуры полапать...
...Вот сейчас я сморщусь, и КА-А-АК БУДУ ПЛАКАТЬ!!!!

[happymami]

а давайте ще про дружбу. Це ж також щастя - мати хороших друзів, га? І хороші притчі

Один раз Учитель спросил у своих учеников:
- Почему, когда люди ссорятся, они кричат?
- Потому, что теряют спокойствие, - сказал один.
- Но зачем же кричать, если другой человек находится с тобой рядом? - спросил Учитель. - Нельзя с ним говорить тихо? Зачем кричать, если ты рассержен?
Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил Учителя.
В конце концов он объяснил:
- Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем дальше отдаляются и громче кричат.
- А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, напротив, говорят тихо. Потому, что их сердца находятся очень близко, и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются еще сильнее, что происходит? - продолжал Учитель. - Не говорят, а только перешептываются и становятся еще ближе в своей любви.
- В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они только смотрят друг на друга и все понимают без слов.

[happymami]

Щастя… Коли вмієш любити людей і маєш з ким поділитись емоціями. Коли знаходиш однодумців. Коли при зустрічі тобі дарують усмішку, а не презирливий погляд. Коли відчуваєш за спиною крила, хоча ніколи не зможеш злетіти. Коли тебе не залишають у спокої. Коли дощ плаче разом з тобою. Коли ніколи не відчуваєш себе самотнім. Коли тебе впізнають ті, хто не бачив років з десять. Коли в душі не буває зими, а тільки тепла весна чи жарке літо. Коли віриш у казки.
Щастя… Коли йдеш босим по траві, не боячись загнати в ступню скалку. Коли перебираєш руками теплий пісок. Коли стираєш восковий наліт з яблука. Коли бачиш, як пасуться коні. Коли поруч пролітає лелека. Коли сідає сонце, залишаючи за собою рожевий слід. Коли в полі ловиш вітер. Коли перші квіти показуються з-під снігу. Коли слухаєш вечірнє кумкання жабок. Коли золоте колосся гнеться додолу. Коли п’єш воду з джерела. Коли молишся по-дитячому щиро. Коли кажеш: «Я люблю тебе» і чуєш у відповідь: “Я тебе теж люблю”.
Щастя… Коли плачеш. Коли в хворобі про тебе піклуються. Коли віриш. Коли вмієш зупинитись і перевести дух. Коли знаєш, що чиниш правильно. Коли живеш у мирі. Коли не знаєш, хто такі лікарі. Коли миєш руки у фонтані. Коли отримуєш листи. Коли спізнюєшся, але все одно приходиш вчасно. Коли дякуєш. Коли час не має значення. Коли гладиш сусідського собаку і він тебе не кусає. Коли знаєш, що дочекаєшся. Коли про твій день народження не забувають. Коли даруєш квіти. Коли приносиш добрі новини.
Щастя… Коли свіча в твоїх руках не гасне. Коли в темряві немає страху. Коли не думаєш цифрами. Коли розгортаєш шоколад із фольги. Коли знаходиш загублене. Коли маєш що фотографувати. Коли відчуваєш запах свіжого сіна. Коли не бракує слів. Коли можеш допомагати безкорисливо. Коли тобі довіряють. Коли знаєш, що недарма прожив день. Коли можеш протистояти системі. Коли взуваєш кросівки після туфель на каблуках. Коли не сумніваєшся. Коли маєш вибір. Коли можеш бути добрим і милосердним. Коли відчуваєш краплі сонця на шкірі.
А знаєш, щастя, коли хтось дякує Богові за те, що ти є…

[happymami]

Друзі - це коли ти падаєш (шпортаєшся, гримаєшся об двері і т.д.) кричать разом "Оце лошара..ахахах", а тоді крізь сміх питають "З тобою все в порядку?", а ти - "Жопа болить((" , вони - "Оце лошара...ахахха))"...
Друзі - це тІ, які ходять з тобою вночі на дачі в туалет, бо ти боїшся ходити сам
Друзі - це ті люди, які сплять спокійно вночі у тебе вдома, в той момент,як ти прибираєш весь бардак, який вони залишили після себе...
Друзі - це ті люди, які не люблять людей, яких не любиш ти, нехай вони навіть ніколи їх не бачили...
Друзі - це ті люди, які ненавидять твоїх колишніх більше, ніж ти сам...
Друзі - це ті люди, яких ти ненавидиш в меншій мірі один раз в день...
Друзі - це ті люди, які регуярно просиджують з тобою велизезну чергу до лікаря(ну чи кудись інакше), і після кожного разу говорять " я з тобою більше в цю кляту лікарню не піду.."
Друзі - це ті люди, які з"їдають всі прострочені продукти з твого холодильника і ходять після цього раді - раді))
Друзі - це ті люди, які перед тим як прийти до тебе задають тобі питаня "А жерти щось є?))
Друзі - це ті люди, які все життя будуть згадувати тобі твої невдачі і сміятися з них))
Друзі - це ті люди, які часто "ніжно" копають тебе ззаду))
Друзі - це ті люди, з якими і помовчати є про що...
Друзі - це ті люди, яких ти хоча б раз в житті рахував ворогами...
Друзі - це ті люди, паролі яких ти знаєш напа"мять Друзі - це ті люди, з якими ти говорячи по телефому близько 30 хв.....мінімум 5 хв. мовчите, бо йде якийсь фільм...
Друзі - це ті люди, за якими починаєш сильно скучати, не бачачи їх хоча б один день...
Друзі - це ті люди, без який багато в твому житті було б не так

[happymami]

Коли сумно тобі - посміxнись!
Коли біль на душі - поділись!
Коли радість навколо - радій!
Коли друг зажуривсь - пожалій!
Коли серце коxає - неxай!
Коли щастя немає - бажай!
Коли любиш когось - не мовчи!
Коли важко тобі - закричи!
Коли жити не хочеш - терпи!
Коли крила розкрились - лети!
Коли ворог образив - пробач!
Коли горе спіткало - поплач!
Коли щастя зумієш знайти,
ПОСТАРАЙСЯ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ.

[Naya]

А мені дуже до душі оце. Перечитувала б по сто раз. На жаль автора не знаю і на рос. мові.

Все мы были когда-то звездами
На небесном большом панно,
Все мы были когда-то созданы
И живем уж давным-давно.
И спускаемся часто на Земь
По велению высших сил,
И рождаемся все из грязи,
Что когда-то Господь месил.
И свой путь начинаем смело,
Все стараясь узнать, успеть,
Кто-то может ковать умело,
Кто-то может писать иль петь.
А кому-то дано от бога
Обучать людей доброте,
Заплутавшим - искать дорогу
И светить, как маяк во тьме.
Каждый путь сам себе пророчит
И несет по себе свой крест,
Каждый снова звездой стать хочет,
Но на небе так мало мест.
И ни деньги, ни слава, ни власть
Никогда не поднимут ввысь,
С этим грузом легко упасть,
А не то, чтобы вознестись.
Если все это есть - хорошо!
Только прежде всего - душа!
Только с чистой крылатой душой
Жизнь становится хороша.

[happymami]

Кто придумал памперсы, не любил детей.
Как он докатился до таких идей?!
Вот хожу, качаюсь, силы нет таскать.
Надо ж столько влаги в памперсы вмещать!
Килограммов пять уже, вздулись словно мяч.
Булькают, пузырятся, хоть кричи, хоть плач.
Не хотел же яблочный сок на завтрак пить
Мама с уговорами: «Чтоб здоровым быть»
Ноги подгибаются, еле волоку,
Но хожу по комнате, сесть я не могу.
Если вдруг замешкаюсь - сразу упаду
И накроет глыбою на мою беду.
Вдруг липучка треснула, поясок ослаб
И свалились памперсы, словно старый жаб.
Вот так облегчение и какой простор!
Словно отменили суровый приговор.
Кто придумал памперсы, не любил детей
Изобрёл он памперсы для родителей
Чтобы спали по ночам, не зная о потопе,
А ребёнок мучился с рюкзаком на попе

[Melisa]

Как-то шёл по дороге мудрец, любовался красотой мира и радовался жизни. Вдруг заметил он несчастного человека, сгорбившегося под непосильной ношей.

— Зачем ты обрекаешь себя на такие страдания? — спросил мудрец.

— Я страдаю для счастья своих детей и внуков, — ответил человек. — Мой прадед всю жизнь страдал для счастья деда, дед страдал для счастья моего отца, отец страдал для моего счастья, и я буду страдать всю свою жизнь, только чтобы мои дети и внуки стали счастливыми.

— А был ли хоть кто-то счастлив в твоей семье? — спросил мудрец.

— Нет, но мои дети и внуки обязательно будут счастливы! — ответил несчастный человек.

— Неграмотный не научит читать, а кроту не воспитать орла! — сказал мудрец. — Научись вначале сам быть счастливым, тогда и поймёшь, как сделать счастливыми своих детей и внуков!

[Melisa]

А цей вірш довів мене до сліз. Може і вам сподобається.

Что – самая сладкая сладость на свете?
Сахар – могла я когда-то ответить.
Мед, мармелад, пастила.. и щербет..
Только теперь поняла я ответ -
Родного ребеночка – запах макушки,
Что остается на нашей подушке,
Пальчики нежные.. и ноготки–
Попка, коленочки…и локотки…
Что – самая горькая горечь на свете?
Горчица – могла я когда-то ответить…
Редька и уксус… полынь и хинин..
Ну а теперь – мой ответ – лишь один:
Губки дрожащие - плач на подходе
Вот от чего мое сердце заходит
Самая горечь – родного ребенка –
Полные слез и обиды глазенки…

[Гість]

ВЕЛИЧАЛЬНА КОЛИСКОВА

Ще імені твого не знають солов'ї,
Ще імені твого не чули квіти,
І літо, і сніги, і літечка твої
Тобі не поспішають прилетіти.

В білій льолі, люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мамо, тато-мамо
Колисали…

Колисало небо
Білу хмару,
Колисало море
Хвилю кару…

Ще ніженька твоя не знає далини,
Щасливий мак цвіте біля криниці,
І ти як мак, про щастя бачиш сни,
На них ніяк не можеш надивиться.

В білій льолі, люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мамо, тато-мамо
Колисали…

Обнімало небо
Білу хмару,
Обнімало море
Хвилю кару.

Щаслився ж і цвіти, метелику малий,
На долю і на волю тополину,
Понад Дніпром, де сонце, де орли,
Понад Дніпром на світ, на Україну.

В білій льолі, люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мамо, тато-мамо
Цілували…

Цілувало небо
Білу хмару,
Цілувало море
Хвилю кару…