Кокетка написав:TaniaPicaSSo написав: домучила, "Eat, pray, love/Їсти, молитись, кохати"
а фільм тобі як? сподобався??
Подивилась я таки ще і фільм. Ну що можу сказати. Як завжди, книга в порівнянні з фільмом завжди програє, бо видається неповною, обірваною. Постійно думаєш, ну як же вони могли оце опустити? А це? За кадром залишилась ціла купа не лише подій, але й героїв. Зате, завжди дивуюсь, як вистачає совісті режисерам, викинувши півкнижки, тим не менше втиснути в фільм ще щось своє, чого в книзі не було й зовсім. Наприклад, в книзі не було моменту зі слоном, натомість в останній день перед від"їздом вона обнімалась з деревом. Але слон, очевидно, краще дивиться в кадрі, аніж дерево
А от про Індонезію, то там взагалі залишили по суті лише основну сюжетну амурну лінію. А в книзі багато уваги приділено менталітету місцевих жителів, і багато різних історій про них. Наприклад, у фільм зовсім не потрапив герой на ім"я Юдай, який колись поїхав у Нью-Йорк і прожив там декілька років, а потім його депортували, і він дуже сумував за Америкою. То ж вони з головною героїнею Ліз якось взяли на прокат машину і катались по Балі, уявляючи, що вони їздять узбережжями Каліфорнії. І таких багато маленьких історій мені були в принципі значно цікавішими, за загальну сюжетну лінію. А по загальній ліній, то як раз навпаки, в книзі все дуже просто. З моменту, як вони з Феліпе вже почали зустрічатись, у них далі все йшло дуже гладко і ніяких "тьорок" між ними не було ні разу. А у фільмі зробили так чисто по-кіношному, що вони сваряться, розходяться, а в самому кінці знов миряться.
І ще у фільмі упущено багато про того цілителя, в якого вона вчилася, і про її подругу теж цілительку Ваян. У фільмі показано, як Ліз просить усіх своїх знайомих американців і не тільки скинутися цій Ваян на будинок, бо вона з дитиною не має де жити (в книзі в неї, до речі є ще +2 прийомних дітей). І вони збирають 18 000 доларів і Ваян купує будинок. А в книзі було значно цікавіше. Коли гроші вже були зібрані, Ваян ніяк не могла вибрати собі місце під будинок, все їй було не таке. Вона там медитувала на кожному місці, визначала "таксу" кожного місця (це щось типу духу, яке має кожне місце), і все казала, що то не то. І так минав час, і ліз почала хвилюватись, що за діла, чого та ніяк не купить собі землю, і коли почала напирати на неї, що мол давай, купуй, бо я скоро вже їду, мені треба переконатись, що ти купиш собі хату. То Ваян тоді знайшла якесь місце, але потім через день знов передумала, і сказала, що вона медитувала, і їй було видіння, що вона має купити значно більший шмат землі і збудувати там готель і спа-салон. І казала, чи не мож їй Ліз ще підкинути грошиків
То коли Ліз сказала, що та або купує вже з того, що є, або вона забирає назад всі гроші, то та дуже скоро купила собі нарешті шмат землі.
Але я от все думала від початку книги, чим же мені та авторка, вона ж героїня роману, не подобається. От спочатку самого, як вона розказувала про своє розлучення з чоловіком, мені вона вже була якоюсь неприємною. Вона ніяк не могла добитись від свого чоловіка пробачення, що їй було дуже важливо. А в фільмі як раз гарно підсумовано, що в книзі нема, коли він говорить їй: "You fucked up my life!", тут не знаю навіть, як точніше перекласти, але думаю й не треба. Вони майже 10 років прожили і вона ні разу не сказала, що щось не так, що вона би хотіла щось змінити, просто в один день зрозуміла, що це не її, і пішла собі. І я думаю, чоловіка можна зрозуміти. А оце недавно натрапила на новину, що вона вже й розлучилась з тим другим чоловіком, з яким ото познайомилась на Балі. А причиною розлучення є те, що вона почала зустрічатись зі своєю подругою
Я нічого не маю проти секс-меншин, але на мою думку, все це дуже гарно характеризує цю авторку, як дуже несерйозну по життю, вона постійно тікає кудись, від себе, від всіх. В книзі вона багато пише про те, що не хоче бути мамою, що в неї ніколи і ні разу не було такого бажання. Ну ладно, може не всім бути сімейними, але тоді, хочеться їй сказати, не мороч тоді іншим людям голову. Це, звісно, моє суб"єктивне бачення, нічого більше про неї не знаю, крім цієї книги, але таке у мене склалось враження. За бажанням показати себе якоюсь дуже глибокою мені бачиться банальна інфантильність, страх бути дорослою і брати на себе відповідальність. Значно легше бути завжди самотньою і займатись "пошуками себе", аніж пов"язати себе з однією людиною на все життя і мати дітей.
Цікаво було побачити дорослих Гаррі та інших героїв та їхніх дітей. Люблю Роулінг, що у неї дуже цікаві і правдоподібні персонажі, наділені багатьма рисами, нема однозначно добрих і хороших та поганих. Так і тут, у Гаррі виявляється дуже напружені стосунки з одним із синів, який стає найкращим другом із сином запеклого ворога Гаррі Драко Малфоя. А з дочкою Герміони і Рона син Гаррі взагалі не знаходить спільної мови.
, класна книга, пішла лeгко. Тeпeр можна йти прибирати
пeвно я щаслива!
Марія Хімич Байстрючка, як і останні книги пішла дужe лeгко, про долі дітeй народжeних бeз батька, трохи про приворотнe зілля як потім всe плачeвно закінчується, цікаво. От ворожок і того всього боюся страшно, а от минулого тижня в Зeрнятку якась мама розпиналася як ій помогла якась бабка і що трe ходити багато раз і вона добра бо багато молиться. УЖасть, в якому світі живeмо 
