Піднімаю темку через рік)
Якби не рок, не було б мене, як я є, не було б в мене тих друзів, яких маю, не було б моєї сімейки) Бо ми з чоловіком познайомились, коли грали в юності в одному гурті разом, і більшість друзів з того часу намалювалась, і вже скільки років (десь десяток) ми разом тримаємось купи.
Розкажу тільки про нашу домашню ситуацію з музикою) З чоловіком обоє слухаємо так чи інакше різні гурти, він більше до важчих тяжіє, я до "легших", але Пінк Флойд нас об"єднує)) В юності я себе асоціювала з хіпі (більше внутнішньо, правда), чоловік вважав себе металістом) Зараз по нас особливо не скажеш того, але тим не менше в хаті, якщо щось і звучить, то явно не попса. Люблю різні гурти - починаючи від легкої альтернативи і закінчуючи сучасним шведським мелодичним death metal"ом , не люблю, мабуть, якихось тих "темних" блек-металів і брутальщини всякої. Весь інший спектр напрямків рок-музики сприймаю і слухаю, залежно від настрою, ситуації, пори року і часу доби))
Улюблені гурти рахувати можу дуже довго, зараз це польський прогресів-рок Riverside і вірменсько-американський гурт Scars on Broadway. А старша доця має свій трекліст) В неї є різні пісні, під які вона по-різному любить проводити час) Наприклад, під "Енімал інстінкт" Кренберіз вона любить просто танцювати, водити хороводи, це взагалі в неї улюблена пісня, "Воля і разум" Арії - то для того, щоб товктися по ліжку і по-всякому біситися)) Малюємо ми під Бітлз, ще часто слухаємо різний блюз, класику теж поважаємо.. Тобто, я не бачу проблеми в тому, щоб поєднувати рок з іншими нетупими гранями музики. Тим не менше, дитина все одно найбільше любить дитячі пісеньки про черепаху, тих двох мавпочок і решту гусачків. Тому не вважаю, що те, що я вводжу її в світ музики, яка близька мені, якось ламає її дитячий смак. Все одно діти є діти, але в моєму домі шансону вона точно не почує.
Так от, до чого я) Коли мені було 19, я пила пиво, лазила вечорами з колєгами, загалом вела досить таки рокнрольний спосіб життя, але це ніяк не пошкодило мені здобути освіту, створити сім"ю, ростити дітей, цікавитись літературою, візуальним мистецтвом, та й більшість моїх друзів теж "пристойні люди" і реалізовані особистості, але тим не менше ми слухаємо рок, (і навіть граємо, але то вже самопіар)), стараємось їздити на концерти іноземних груп до Києва (витрачаючи зароблені на серйозних роботах гроші, хаха). Це я до того, що коли ми були молодшими, ті, хто тоді був старшим, часто вважали, що це все "хвороба росту, той ваш рокнрол" і ми з цього виростемо, а хто не виросте, той буде недолугим сорокалітнім підлітком. Тепер я сміюся з тих слів. А батьки стали з повагою ставитись до моїх музичних занять - бо бачать, що на мою особистість негативно то не впливає, а колись просто боялись, що "всі рокери алкоголіки і наркомани"))))
І таки так, такий мужчина
- | +
мені подобається більше... ніж всі інші))
