Друзі чоловіка - ваші друзі?

Virchik » 21 грудня 2012, 16:57

Аналогічно, у мого немає друзів, які приходять додому чи він кудись ходить (він у мене не п"є, а цей час краще щось у гаражі буде крутити придумувати).

Marichka » 21 грудня 2012, 17:06

У мого теж немає аж таких друзів.Я його найближчий друг,а він-мій.
По навчанні чи роботі-то дружимо сім"ями і я не маю нічого проти проведення з ними спільного часу

TaniaPicaSSo » 21 грудня 2012, 18:10

Коли ми тільки зустрічалися то було по-одному. Майже всюди ходили разом, чоловік брав мене із собою всюди, де сам ходив. В мене з всіма його друзями зразу склалися хороші відносини, мене типу як "прийняли" за свою, і я зрештою любила лазити всюди з чоловіком, навіть по суто чоловічих компаніях. Мене навіть хвалили інші чоловіки за те, що я, так би мовити, не "напряжна", ніколи не ставала між чоловіком та його друзями і ще й сама з ними дружила. Але так завжди бути не могло :hi:

.
Все почало змінюватись, коли ми стали жити окремо. Тоді виявилось, що "друзів" у нас набагато більше, ніж ми думали. Багато було охочих погостювати :beer:

, а то й напроситися заночувати. Багато знайомих стали сприймати нас, як "є хата, куди можна завжди піти". А так як я не дуже люблю частих гостей, а тим більше непроханих, і тим більше явних любителів халяви, то довелося то все поступово присікати. Одне діло на нейтральній території, і зовсім інша справа в мене вдома. :impossible:

До слова, чоловіку це теж не дуже подобалось, але він, бачите, вихований, і йому незручно людей виганяти чи відмовляти в гостинності. Добре, що мені зручно. Так для деяких я одразу стала :mamba:

Але для мене дім є дуже особистим місцем, і страшно не люблю, коли він перетворюється на прохідний двір.
Так от, з часом все стало змінюватись. По-перше, друзів-знайомих з часом стало менше, по-друге, я привчила всіх, що наш дім не є місцем зустрічей. На нейтральній території - будь ласка, а в себе вдома я тусовок не хочу. Є, звісно, 2-3 близьких друга у чоловіка, яким "можна" приходити до нас, але і то вже всі давно зрозуміли, що то нечасто і ненадовго :hi:

А з появою дитини, то мало хто взагалі хоче тепер до нас приходити :ha:

Майже всі чоловікові друзі-колєги неодружені, а навіть серед одружених дітей немає ні в кого. А це дуже відчутно розводить людей різними дорогами. Різні інтереси та пріоритети. Може колись, коли вони будуть мати дружин та дітей, ми будемо дружити сім'ями, а поки вони думають, що з нами вже не дуже цікаво, так як кудись з нами піти складно, а до себе ми дуже кличемо :hi:

.
А щоб чоловік поміняв наші плани на зустріч із другом, то такого бути в нас не може. Він може з кимось кудись піти, якщо у нас немає спільних планів. В таких питаннях взагалі, дуже важливо жінці наперед визначити свою позицію, бо вже як складеться, так і буде. Щось змінювати потім буде дуже важко. Знаю багато ще дуже молодих сімей, де чоловік сам по собі, має свої плани, свої друзі, компанії, і сам вирішує, куди і з ким йому іти, і часто не на користь дружини і дитини. І жінка з дитиною йде в неділю гуляти в парк на качельки, а чоловік з друзями на пиво :impossible:

І я не думаю, що в них колись щось зміниться в кращу сторону.

taranjka » 21 грудня 2012, 20:31

діти - фільтр друзів))))

TaniaPicaSSo » 21 грудня 2012, 22:13

taranjka Швидше перевірка на дружбу.

Dribchuk » 21 грудня 2012, 22:28

TaniaPicaSSo написав:Коли ми тільки зустрічалися то було по-одному. Майже всюди ходили разом, чоловік брав мене із собою всюди, де сам ходив. В мене з всіма його друзями зразу склалися хороші відносини, мене типу як "прийняли" за свою, і я зрештою любила лазити всюди з чоловіком, навіть по суто чоловічих компаніях. Мене навіть хвалили інші чоловіки за те, що я, так би мовити, не "напряжна", ніколи не ставала між чоловіком та його друзями і ще й сама з ними дружила. Але так завжди бути не могло .Все почало змінюватись, коли ми стали жити окремо. Тоді виявилось, що "друзів" у нас набагато більше, ніж ми думали. Багато було охочих погостювати , а то й напроситися заночувати. Багато знайомих стали сприймати нас, як "є хата, куди можна завжди піти". А так як я не дуже люблю частих гостей, а тим більше непроханих, і тим більше явних любителів халяви, то довелося то все поступово присікати. Одне діло на нейтральній території, і зовсім інша справа в мене вдома. До слова, чоловіку це теж не дуже подобалось, але він, бачите, вихований, і йому незручно людей виганяти чи відмовляти в гостинності. Добре, що мені зручно. Так для деяких я одразу стала Але для мене дім є дуже особистим місцем, і страшно не люблю, коли він перетворюється на прохідний двір. Так от, з часом все стало змінюватись. По-перше, друзів-знайомих з часом стало менше, по-друге, я привчила всіх, що наш дім не є місцем зустрічей. На нейтральній території - будь ласка, а в себе вдома я тусовок не хочу. Є, звісно, 2-3 близьких друга у чоловіка, яким "можна" приходити до нас, але і то вже всі давно зрозуміли, що то нечасто і ненадовго А з появою дитини, то мало хто взагалі хоче тепер до нас приходити

В мене прям склалось враження що мій чоловік це твій :hi:

В нас все так і було, а тепер як хтось і приходить то швидко тікає, бо Аня проходу не дає.
Впринципі чоловік дуже віддалився від друзів відколи приїхав брат, хоча я більшість його друзів вважала класними цікавими людьми, дехто повиїзджав закордон. Тепер в нього один друг - брат, якого він ставить на перше місце і у всьому слухається. :ireful:

Надіюся і це ми з часом виведемо на трохи інший рівень. Бо зараз то мене така дружба хіба що злить.
Я дуже компанійська людина і в мене купа друзів. Про мене треба було створити тему "як ваш чоловік ставиться до ваших подружок" :=):

Він доречі спочатку був дуже проти наших щомісячних дівішніків, а потім ніби змирився, хоча при нагоді все мені за то згадує. Він не любить коли мої коліжанки приходять, не спілкується з ними і з їх сімями. Мене це трохи засмучує бо мені подобається "дружити сімями", хотілося б частіше спілкуватися хоча б з тими друзями які вже сімейні, мають діточок і разом проводити час. А чоловіку навпаки цікаво як не коло мами то коло брата. :cray: