TaniaPicaSSo написав:Коли ми тільки зустрічалися то було по-одному. Майже всюди ходили разом, чоловік брав мене із собою всюди, де сам ходив. В мене з всіма його друзями зразу склалися хороші відносини, мене типу як "прийняли" за свою, і я зрештою любила лазити всюди з чоловіком, навіть по суто чоловічих компаніях. Мене навіть хвалили інші чоловіки за те, що я, так би мовити, не "напряжна", ніколи не ставала між чоловіком та його друзями і ще й сама з ними дружила. Але так завжди бути не могло .Все почало змінюватись, коли ми стали жити окремо. Тоді виявилось, що "друзів" у нас набагато більше, ніж ми думали. Багато було охочих погостювати , а то й напроситися заночувати. Багато знайомих стали сприймати нас, як "є хата, куди можна завжди піти". А так як я не дуже люблю частих гостей, а тим більше непроханих, і тим більше явних любителів халяви, то довелося то все поступово присікати. Одне діло на нейтральній території, і зовсім інша справа в мене вдома. До слова, чоловіку це теж не дуже подобалось, але він, бачите, вихований, і йому незручно людей виганяти чи відмовляти в гостинності. Добре, що мені зручно. Так для деяких я одразу стала Але для мене дім є дуже особистим місцем, і страшно не люблю, коли він перетворюється на прохідний двір. Так от, з часом все стало змінюватись. По-перше, друзів-знайомих з часом стало менше, по-друге, я привчила всіх, що наш дім не є місцем зустрічей. На нейтральній території - будь ласка, а в себе вдома я тусовок не хочу. Є, звісно, 2-3 близьких друга у чоловіка, яким "можна" приходити до нас, але і то вже всі давно зрозуміли, що то нечасто і ненадовго А з появою дитини, то мало хто взагалі хоче тепер до нас приходити
Dribchuk написав: А чоловіку навпаки цікаво як не коло мами то коло брата.
Повернутись до Поговоримо про чоловіків
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей