Ви в пологовому. А де в цей момент був ваш чоловік?

[Virchik]

Мій був зі мною від початку (привіз в пологовий, був у родзалі, допомагав тужитись, при переймах робив масажі) .

[Dribchuk]

мій чоловік був зі мною і на схватках, і коли в операційну забрали чекав поки доцю викладуть на груди. Після родів казав що не думав що буде ТАК страшно і що розгубився там як пацан. (йому було чого боятися бо надивився на таке чого зазвичай не буває при нормальних родах) Казав що більше б ні за що на таке не пішов і нікому не радить. Зараз пройшов час то вже брату казав що як жінка народжувати буде щоб ішов з нею, бо треба її підтримати. І казав як нам ще раз прийдеться то піде зі мною (але тішиться з того що 2й раз якщо і буде то зразу КР )

[nelly]

а мій спеціально взяв відпустку і ми поїхали родити в Бережани. Ходили цілий місяць кілометриі нема ніц, лікар то ложив мене то виписував, бо я тошнила що роблюся слаба в тому роддомі. І тут його попросили на роботі срочно замінити, виїхав в суботу ввечері в Тернопіль, та й я йому кажу, що певно таки не судьба нам рожати разом. Таки накаркала: в 3 ночі відійшла пробка, взяли зі свекором і свекрухою торби та й пішли в роддом, бо близько то ми пішки ( яще по дорозі входила в роль, бо було вже реально страшно). пологи получилися партнерські, бо чоловіка сестра працює в цьому роддомі акушеркою то ми знеї ті всі питання рішали. Але мені не хотілося чесно кажучи ні масажів, ні мячів, ні танців, я собі втіхаря терпіла тих пару мінут а потім набиралася сил. Короче приїхав чоловік на слід день, а ми лежали в звич палаті, то його не пускали. То аж на третій день підвечір попросила лікаря, щоб на секунду зайшов, то очі були повні сліз від радості. Тепер каже, що жаліє, але маю надію, що йому ще випаде шанс проявити свою мужність на родах

[TaniaPicaSSo]

Мій чоловік був зі мною весь той "процес". В пологовий їхали разом. Я з самого початку хотіла, щоб чоловік був зі мною на пологах, але тільки в процесі я дійсно переконалася, наскільки чоловік потрібен в той момент. Принаймні мені він був потрібен. Сам він із самого початку не дуже хотів іти, ну він так не казав, але казав щось невнятне, типу "яшенезнаю, требаподумати" і т.д. Але вже ближче до фінішу таки визрів і свідомо на це йшов. А в кінці казав, що насправді все не так страшно. І повністю визнав той факт, що його присутність там була таки просто необхідна. Можна довго перечисляти список того, що він робив, від простого до глобального (і підносив води попити, бо сама би не встигала між переймами, і спину масажував, і підтримував мене на фітболі, і відволікав байками, і роздавав "подяки", і т.д.) В кінці навіть не виходив, коли його просили. Лікарі жартували, що він може тепер приймати пологи сам Пішов аж коли закінчились ті наші дві післяпологові години разом.
Я дуже рада, що він того дня був весь час поряд. Бо я для себе виявила, що зовсім не така сильна, як мені здавалося раніше. Перед тим думала, що сціплю зуби, буду правильно дихати і все сама стерплю, а чоловік буде сидіти незадіяний... Ага... Було все зовсім інакше

[mariana]

В нас теж мали бути партнерські пологи, і їхали в пологовий з чоловіком разом, але так трапилось що почався карантин в пологовому, і його відповідно не пустили. Дуже було прикро, але що вдієш? Так бідний і чекав він тих 5 годин в прийомній, поки я не народила.

[nillaniya]

І наш тато був поруч. він мабуть був більш переляканий ніж я))) коли після родів спитала шо він про все думає, то при розмові вияснилось, що не пам"ятає синю доцю в мене на животику, а вже аж те як її одіту поклали мені))))))) мбуть думав що дітки одіті родяться) нажаль, був крантин і не можна було в палаті разом бути, то ми мужньо зустрічали татка при виписці)))

[svet]

Наш тато теж весь час буз із нами. Він у нас взагалі молодець-мені спину масажував під час схваток, допомагав дихати і взагалі слідкував за всім "тверезим оком". Я йому дуже вдячна, якби не його підтримка і рука поряд-не знаю щоб було.

[Nika]

Ми тоже були весь час разом. Чоловік задоволений. Каже що іще би пішов, якби прийшлось.

[Оксанка 321]

Мій чоловік був теж зі мною. І першій і другий раз. Якщо перший раз я його просила,то другий раз він сам просився. Тепер жартує,що як підемо ще у третє,то йому відразу диплом акушера видадуть.

[ZlatoPolja]

Які наші чоловіки молодці))) Мій чоловік теж був поруч)) Я без нього не змогла б. На перші роди його хотіли додому відправити, бо ми приїхали ввечері, процес тільки-тільки починався, але я розревілась і його лишили зі мною, ми ще спали на одному лцжку в обнімочку)) А другі роди -ми два рази їздили в роддом вночі)), перший раз теж приїхали-нам сказали що ще скоро не буде, можу або лишатись в роддомі, або ще додому, от мт і поїхали додому, ще заїхали на нашу квартиру глянути(Наступного дня якраз мали переїжджати),а вдома він спав, я вже не могла-сиділа в неті) А в 5 ранку разом знову в роддом... Так памятаю один момент-світанок дкже гарний, в родзалі вікно на всю стіну з видом на історичну частину міста, і ми з чоловіком в очікуванні дива... Ляпота)))