Родинний форум "Сімейка"

mari написав:Ваші згадки з дитинства, теперішня краса міста і майбутнє.

Я пам"ятаю літо, як стояла в довжелезній черзі за квасом. Пам"ятаю бабусь,які постійно сиділи біля під"їзду. Пам"ятаю, як на те місце, де зараз стоїть церква Михаїла (15 квітня) приїжджала машина така зелена, велика, і всередині діти дивились мультіки. "Ну пАгАдІ!", ще там якісь. І помню,як оті водії брали з нас гроші, а оказували дуже мало мультиків. І ми ще ображались. Пам"ятаю, який у нас був великий і гарний дворик, а зараз там стоїть величезний 9-поверховий будинок. :(
Пам"ятаю, як було чисто у нас в дворі...

mari написав:Якщо завтра ви зможете змінити усе в місті- з чого розпочнете ?

Якби у мене була чарівна паличка, то я б змінила дороги, зменшила б кількість супермаркетів, аптек, барів (які навіть не достойні самої назви "бар"), церков (щось у нас їх дуже багато)... Збільшила б кількість садочків та шкіл.
А ще мені б хотілось повернути з того часу контроль. Бо зараз у нас ніхто нікого не боїться.

mari написав:Коли приїжджаєте здалека і потрапляєте до Тернополя, які відчуття переповнюють вас і що хочеться робити?

перш за все я йду в свою кімнату і дивлюсь чи там все на місці. Дуже не люблю, коли речі не на тих місцях,на котрих я їх залишила (от така я :P ). Далі люблю вийти на балкон і подивитись у двір, чи щось змінилось на вулиці біля будинку. Ну а потім, ванна і відпочинок на ліжку. Я - вдома! :yahoo:

Морозиво. Яке у нас було добре морозивоооооо. Я жила біля БК Текстильник. А там поруч молоко завод. Кожний день з того молокозаводу вивозила старша жінка тележку з ящиками морозива. Везла її на зупинку Текстильник. А ми дітвора бігли за нею. супроводжували її як почесна варта і вишиковувались в чергу. Морозиво тоді було справжне. Не таке як зараз.
А ще я б повикидала оте каміння. що порозставляли в парку Шевченка і назвали мистецтвом. Якісь марення.

В нас порівняно з іншими містами дуже-дуже багато вагітних жінок. Іноді складалося враження, що кількість вагітних=кількості невагітних :D
І це супер :D

Радмила написав:Морозиво. Яке у нас було добре морозивоооооо. Я жила біля БК Текстильник. А там поруч молоко завод. Кожний день з того молокозаводу вивозила старша жінка тележку з ящиками морозива. Везла її на зупинку Текстильник. А ми дітвора бігли за нею. супроводжували її як почесна варта і вишиковувались в чергу. Морозиво тоді було справжне. Не таке як зараз.
А ще я б повикидала оте каміння. що порозставляли в парку Шевченка і назвали мистецтвом. Якісь марення.

я також скучаю за тим морозивом "з зайчиком"

я в Тернополі 7 років прожила-закохана в нього по вуха
найбільше люблю вул Київську-від маркета Київ і до зупинки 15 квітня
я там на квартирі жила майже в кожному домі))))
і спогади такі неймовірні

коли приїжджаю-люблю просто походити цим районом і дозволити спогадам нахлинути з головою.Іноді навіть сльозу втираю крадькома...

Я також закохана в Тернопіль.
Кожна стежинка тут мною протоптана, кожен кущик-закуток- ну просто рідний. )))
Теперішній Тернопіль мені подобається набагато більше, особливо центр, Валова, і оті каміння мені теж подобаються, про які говорила Радмила)), і площа, і парк Шевченка, і парк національного Відродження, мені подобаються оці лавочки дерев"яні, що всюди понаставляли, ковані, вони такі романтичні якісь..)
Церква над озером...
Все, кожен куточок тут дихає СПОГАДАМИ.
Мій рідний Бам- то окрема історія. Тут все не просто рідне, а сімейне...))
Кожен тобі, мов рідний брат чи сестра, бо живу тут вже 20 років...Виходиш навулицю- і з вуст не сходить посмішка, бо тут і там знайомі, вітаєшся, розмовляєш, розпитуєш, про кожного щось знаєш, цим і відрізняється наш Тернопіль від більших міст.
Тут лікарка участкова (моя) знає всіх на своєму участку по імені, і не тільки діток, а й мам, бо вона їх теж вела, і бабусь, бо колись вони теж були мамами.) Так само і вчителі, які вже вчать учнів своїх учнів..))
Я тут просто ДОМА.
Що б змінила?...Стандартно- дороги, чому в нас нема нормального асфальту, як в Європі, в нас тільки дири латають безперестанку, що виглядає ще гірше, ці плями, ями...
Сміття. Болюча тема.
Ну...Ніби все. Розваг в нас хватає, сходити є куди, навіть з дітьми, хочеться ще трошки більше чистоти міста і культури людей. А так- все ок!=)

Коли приїжджаю здалеку - здається, ніби місто - в сметані. Таке ж густе і повільне. І люди здаються сонними)))) І маршрутки - повільними. І потоки машин надто безперебійними.

Моє перше поступлення на навчання прийшлося не на Тернопіль, а в Коломию.
Там я була студенткою 1 рік. Потім я не витримала там.
І коли приїхала в ,Тернопіль, то мені розвиднілося. Зовсім інші люди. Зовсім інше місто.
Може то для мене так обставини склалися, я не знаю.
Але Тернопіль люблю.

Пропоную тут виставляти свої власні фотографії нашого любого міста. Я наприклад, фотографую вид зі свого вікна в різні пори року і доби. Класно. А ще - люблю хмари фотати наші. А маю журналіста знайомого, котрий за веселками в місті полює. Ей, показуйте свої пейзажі чи портрети Тернополя!!!

happymami написав:маю журналіста знайомого, котрий за веселками в місті полює.

1. Тернопіль, церква святих Володимира і Ольги (The Church of St. Volodymyr & Olga in Ternopil). Володимир Мороз
2. Тернопіль, церква святого Архистратига Михаїла (St. Michael's archangel Church, Ternopil). Володимир Мороз
3. Тернопіль, церква святого Івана Богослова (The Churcj of St. John the Evangelist). Володимир Мороз
4. Тернопіль, церква святого Архистратига Михаїла (St. Michael's archangel Church, Ternopil). Володимир Мороз
5. 7 липня 2010. Володимир Пошпур
6. Володимир Пошпур
7. Володимир Пошпур
8. В.Пошпур
9. Вид з мого вікна січень 2010
10. Вид з мого вікна січень 2010

Фото | +

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8/ 9. 10.