Вибачайте, що не вітаю нікого, хоч і свято сьогодні у нашої держави.
День у мене видався важкий, неприємний і залишив глибокий слід власного безсилля.
Бо зіткнулися ми сьогодні із брудом, смородом, гниллю, тобто із смітником. У всіх розуміннях цього слова :).
Навіть не так - не ми зіткнулися, а він сам прикотився, прямо як у відомій цитаті "Невиноватая я, он сам пришел".
Кому цікаво - читайте далі, як ми провели День незалежності.
Отже, вирішили ми відвезти своїх дітей на дачу, заїхали до батьків забрати чоловікову сестру з малою. Стоїмо всі взуті у коридорі, двоє малих від нетерплячки кола довкола нас
нарізають поки третя взувається, і тут чуємо приємну мелодію - так мило, виявляється, спрацьовує наша сигналізація, якщо машина зазнає сильного удару.
Чоловік вийшов першим подивитися, а ми вже на сходах отримуємо від нього дзвінок - машину подер смітник.
Сказати, що це нас спантеличило - це нічого не сказати. Я вже уявила великого сміттєвоза, який не вписався у вузькій вулиці і зачепив нашу машинку. Насправді, все значно банальніше.
Звичайна людська халатність і безкарність. Абсолютно звичайнісінька для нашої держави-іменинниці. На нашу машину скотився незафіксований сміттєвий контейнер прямо у самісінькому
центрі міста при величезній купі свідків.
Я пропущу кількохгодинні стояння біля машини, обдзвонювання всіх можливих інстанцій, починаючи від ДАІ, міліції, страхової компанії, компанії-власника сміттєвих баків "Альтфатер
Тернопіль", знайомих міліціонерів, адвокатів, і закінчуючи Відділом зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації Тернопільської міської ради.
Не хочеться вдаватися в подробиці спілкування із всіма цими інстанціями, до деяких приходилося телефонувати разів із 7-8. Одні футболили до інших, далі знову по колу. Ми вже
потомилися, і реально треба було щось робити. Міліція поїхала а ми так і залишилися серед міста притиснуті смітником, бо чоловік відмовився сам забирати смітник(і правильно зробив,
бо той мандрівник через пів годинки б знову покотився кудись, зачепивши чужі авто чи гуляючих пішоходів. І Здогадайтеся кого б зробили винним? Звичайно мого чоловіка, бо ж свідків знайшлося б багато, які б засвідчили,
що він його прикотив на старе місце) .
Лише після дзвінка до знайомих, наших знайомих, наших знайомих... і т.д. та в Відділ зв'язків до нас нарешті приїхав експерт, щоб оцінити завдані машині збитки. І вже самим останнім (теж
після дзвінка в Раду) до нас під'їхав сам директор Орденас Василь Михайлович і власноручно відкотив смітника на його місце, після чого поставив на гальма, при цьому розповідаючи, що
він і був на гальмах,отже котитися зовсім не міг, адже до цього він жодного разу так не скочувався( уявляєте, це ж не рецидив). Другого смітника він теж при нас поставив на гальма, кажучи що і цей котитися не
міг.
Ось така смердюча історія.
Ще з самого початку, міліцонер нас "заспокоїв " - що ми ітак нічого не доб'ємося. А потім і директор "Альтфатер Тернопіль" м"яко і по доброму підказав, що краще б ми не лізли і не
псули СОБІ нерви, бо в нього проблем не буде. І ЯКЩО ми виграємо в суді їхня страхова усе-усе одразу ж нам відшкодує.
О ще цікавеньке із розмови із цим паном - на початку нашого знайомства, ми окреслювали ситуацію, яка відбулася тут без нього - що була міліція, зняли покази у свідків... на що ми
почули дуже цікаву гіпотезу: - це напевно саме ці свідки і штовхали нещасного смітника на нашу машину.
Ці його слова я зрозуміла так: стоїть смітник, намертво зафіксований гальмами, і звичайно ж нікуди не рухається. І тут на нього накидаються декілька аккуратно, святково вдягнених
людей(наші свідки), до речі дехто з них був у білих вишиванках. Вони пхають його метрів 10-12. Учтонюю, що смітник за словами директора на гальмах!!!, отже він пручається :), і
пхати його важкувато. Коли смітник вдаряється об нашу машину, вони на гальмах розвертають його вдаряють знову об машину і він застрягає в районі задніх фар нашої машини, звісившись
колесом із тротуару на дорогу. І всі ці люди залишаються чекати на власника машини, щоб залишити свої свідчення про те, що смітник скотився сам. Це при тому, що довкола прогулюються
і відпочивають на лавочках десятки святково вдягнених, з нагоди Дня незалежності, тернополян.
Пишу вам, не тому, що хочу когось поінформувати, чи ще сподіваюся щось змінити. Дівчата, друзі мої, і мої знайомі - пишу для вас із надією, що ви напишете мені пару заспокійливих слів. Бо в моєму розумінні
ситуація дуже сумна. Бо гірко та прикро стає від власного безсилля (адже нам неодноразово дали зрозуміти, що суд ми не виграємо, а в нашої машинки передні, задні двері, крило заднє подерті ),і від неспроможності щось змінити в головах тих
людей, котрі залишили смітники без опущених гальм на гірці.
І навіть боюся задуматися над тим,чим би це все закінчилося, якби ми таки вийшли на 2 хв швидше, адже під тим смітником могла опинитися котрась із моїх малих, під час посадки в авто...
- | +
Тож будьте обачні, і не дивуйтеся, якщо побачите сміттєві контейнери, які спокійно катаються по місту без своїх власників, і без повідка, безкарно нищачи майно жителів міста.
