Я думаю, що може бути ше така штука, як страх. Розкажу іторію, від якої і я і моя лікарка малость прозріли. Болить мене зуб. Невиносімо. Тиждень перед тим просто нив, а я боляася йти лікувати. Дзвоню до лікарки, каже - в живу чергу. Чекаю годину під кабінетом. Зуб перестав боліти. Захожу. Кажу - не знаю який болів, бо тиждень нила нижня щелепа, а нині прихватила верхня. Шукайте самі. Вона давай мені стукати по всіх зубах - ноль. Не болить нічьо. Кажу - водою холодною полийте - заболить. Бо коли зуби чищу то від води болить. Поливає. Всю щелепу - не болить ні капки. Вона в шоці, каже - а шо ж лікувати? Каже - зуб налякався, таке буває. Відіслала на рентген і лиш тоді побачила де лікувати.
Такшо, я так розумію, у страху очі великі і може тому й не брало, шо стрес був :?
