Гість написав:Він більш нічого не хоче будувати, хоч каже що почуття ще залишилася. А я не можу зрозуміти нащо вбибати почуття якщо вони ще справді є...
отут явно щось незрозуміле. Або шось у тобі самій є таке, з чим він миритися не може (але тоді на скільки воно мало бу бути сильне, якшо він ізза цього переступає через власні почуття, які до речі якшо це справді кохання мали б бути доволі сильними). Або він просто не хоче вас травмувати сильніше і не каже всієї правди. А насправді або має іншу або розлюбив. Колись я в глибокій юності стрічалася з одним хлопцем, і коли відчула що не люблю його, то не могла наважитися це сказати. Боялася його образити чи шо. Так от, коли таки мені це все через пів року стало поперек горла, то я таки набралася сміливості і сказала йому це в лице, мол не люблю тебе більше. Які ж в мене були очі, коли він сказав, що теж мене не любить, а стрічався й далі по інерції цих пів року лише тому, шоби теж не образити і не травмувати. Виходить, що ми втратили пів року свого життя, потративши на некохану людину.
До чого я це - до того, що чоловіки не на стільки відкриті і мужні, як жінки і може він просто боїться вам у всьому зізнатися.
А якшо почуття все ж таки є між вами обома - вони нікуди не дінуться. Повернуться. Якшо так має бути
Скажу далі банальщину - все, що не робиться, все на краще. Нехай зараз вам кінець світу. Але через рік-два (не тіште себе ілюзіями, що все мине через місяць) ви подивитеся на це збоку і подумаєте - яка ж я була сліпа. Добре, що я з цією людиною не пов'язала своє життя, бо у нього купа недоліків... До речі саме на недоліках вам варто зараз зосередитися. Так, якшо ви кохаєте - він ідеал. Але то лише рожеві окуляри.
Не знаю, як підтримати. Знаю, на скільки сильний цей біль. Знаю, що ніякі слова його не притуплять. Знаю, шо треба просто жити і думати - завтра буде легше, завтра буде легше. Бо з кожним новим днем шось міняється. Міняється на краще, хай навіть зараз здається, що на гірше. Я думаю багато хто проходив крізь біль такої розлуки, коли ще гірше не тому що не любить, а тому шо багато чого незрозумілого залишилося, обірвалося. І всі, хто це пережив, однозначно скажуть - час лікує. Вірте цьому. І покладіться на Бога. Він мудрий. Він добрий. Він люблячий. Можливо таке у вас в житті трапилося саме для того, аби глибше шось пізнати. Себе, життя, Бога, людей.