мені kamisia написала, що ви турбуєтесь - я так здогадалася, що напевне в цій темі.
дівчинки, то піпєц - я не вмію отримувати радість від материнства. це для мене майже суцільна каторга. бувають просвітки - зокрема сьогодні, коли я під час дитинячого сну почитала на форумі кілька тем, зокрема про ваші подарунки від Миколая. а також під час наших з вами тусівок, на яких я рідко коли буваю, на жаль. в основному мої радощі крутяться якось навколо вас і форуму, зрідка вони стосуються чогось іншого. мало що можу згадати ще. тобто, я місяцями не маю можливості розвантажити свої мозги. а вони ,звісно, не гумові.
а загалом - психіка тріщить по швах. чуфствую, що я - пацієнт для mari.
почала пити заспокійливі пігулки. спочатку вони мені допомагали однією своєю присутністю - коли я відчувала загострення мозкозавантаження, то при згадці про пігулки, до котрих я завжди боялася вдаватися, мені наче ставало легше. одного разу таки довелося ковтнути - заспокоїлася і абсолютно спокійно вкладала спати дитину, котрій хотілося видовищ.
багато накипіло в душІ. пишу собі у вордівському документі те, чим мені міг би допомогти мій нездогадливий чоловік подолати цю всю лажу. але йому я скорше всього не дам того читати. або в нападі люті відішлю йому на пошту, а потім жалкуватиму. вроді знаю пароль - можна спробувати встигнути стерти.
але він мені не допоможе з тим, що наш син постійно до всього лізе, все зачіпає. боюся за його життя. неможливо зробити наше помешкання цілком безпечним для дитини - це мене дуже лякає і я постійно перебуваю в якомусь нервовому напруженні, поки дитина не спить.
таке.
я вам дякую за те, що ви у мене є.
цікаво, як далі життя складеться.
. ми би замість чолвіка тобі помогли. Бо чоловіки, вони трішки інша раса і не завжди бачать очевидне. Їм все треба казати. Такшо, думаю, він старається помогти, але по своєму :emphaty: . Ой, Лізуню, шо з тобов робити? Завтра буду їхати до Камісії, то заїду до тебе, побалакаємо. А ше - можу попилососити 
. Дуже люблю 
