до цього флешмобу я навіть не задумувалася, наскільки це велика проблема. але... 3 моїх знайомих були згвалтовані - одна зовсім маленькою, одна ще неповнолітньою і одна вже студенткою. Це при тому, що тема насильства рідко піднімалася в розмовах. Все дізнавалося випадково, між іншим...
мені в житті насправді щастило, бо ситуації були "на грані", але так і залишилося на рівні словесного тиску чи залякування. не знаю чому так, можливо реакція моя "напрягала"
але напишу один випадок. Школа, точно клас не памятаю, десь середня. Ми сидимо пишемо контрольну і тут я відчуваю, що сусід по парті пхає мені руку між ноги. я з усієї сили заїхала йому по щоці. але проблема не в хлопці - можна списати на вік. а в вчительці - мене виставили за двері, бо я погано поджуся
не знаю, чи допоможе тим, хто написав свої історії. читаючи коментарі під тими постами стає страшно, а їм потрібне прийняття і підтримка. але паралельно піднялося ще одне важливе питання - жертва сама винна. як багато людей ставлять цей ярлик. коли всі навколо кажуть, що жертвасамавинна, вона теж в це починає вірити. і мовчить. а мовчання розвязує руки