Я так і не відписала, як ми все ж з"їздили в Карпати у вересні. Збирались ми їхати в Кваси і поїздом. Але все перегралося, але й вийшло на добре. Вже в той день як ми мали брати квитки на поїзд, мої батьки вирішили скласти нам компанію і поїхати всім разом машиною. А за пару днів до поїздки діти похворіли, тож з поїздом нам би й так не вийшло. Планували ми їхати в перших числах вересня, але поїхали аж в середині, але гарну погоду ще як раз встигли застати.
Житло ми в Квасах по інтернету так і не знайшли. Те, що нам подобалось, було вже зайняте, і ми вирішили, що нам пощастить знайти щось вже на місці. Але доїхали ми до тих Квасів, і вони нам геть не сподобались. Така вузенька ущелина між стрімкими горами з обох боків. Красиво, правда. І річка там тече, але теж дуже стрімкий берег. І ми так подивились, що нам з дітьми там нема що робити, ми хотіли більш пологий підйом в гори, і розвернулись і поїхали назад, шукаючи по дорозі вже просто місце, яке б нам сподобалось, і щоб не при самій дорозі. І так доїхали аж до Татарова і з початку села з боку Яблуниці побачили там таку розбиту дорогу, яка веде до кількох хатів так далі від дороги. І ми поїхали туди, і там як раз знайшли одну хату, де здавалося дві кімнати. Саме те, що ми шукали. Там настільки чудово було, тихо, далеко від траси, ніяких інших відпочиваючих поруч, ні магазинів, ні ресторані поруч. Тільки 5-7 хаток навколо з місцевими і ще десь два пустуючих котеджі. І поруч річка, і підйом в гори такий нормальний, що можна було з дітьми собі гуляти. Тож ми залишились дуже задоволені.
Ось такий був наш вид з вікна: