і я то діло вмію. Тепер певно навіть трохи більше, бо трохи більше замучуюсь з малим, недосипаю, от і зриваюсь. Богу дякувати, таки на дитину не дозволяю собі нічого виплескувати, що б не було на душі, до малого з усмішкою, а от чоловік деколи получає
Знаю, що то себе треба стримувати, але не завжди так можу зробити... деколи думаю, що мені тре заспокійливе пити, але ми на ГВ, так що практично на всі медикаменти в мене табу.
Перші сім років дитину потрібно любити, другі сім років треба її виховувати, треті сім років - бути їй найкращим другом, а потім відпустити її і молитися, щоб у неї все було добре...