Як не "зриватись" на дитині?

[Перлинка]

Я розумію ма_де, чому вона не хоче прийняти допомогу дівчат. Бо одразу ж ловила б на собі осуджуючі погляди при зустрічі і тикання пальцем: "он диви. це та із форуму, що дитину кусає!" а Тернопіль велике село...

мавпуся,не утріруй будь ласка,ма де викликались допомагати ті хто проявиви по відношенню до неї розуміння.тому сумніваюсь,що хтось буде жертвувати власним часом допомагаючи цій жінці,і одночасно ухмилятись в кулачок.

[Shalimar]

Я розумію ма_де, чому вона не хоче прийняти допомогу дівчат. Бо одразу ж ловила б на собі осуджуючі погляди при зустрічі і тикання пальцем: "он диви. це та із форуму, що дитину кусає!" а Тернопіль велике село...

Знаете, осуждению подлежит не тот факт, что она ребенка кусает, а то, что не лечит нервы и психику.

[Перлинка]

ма де,я роблю велику скидку на твій стан ,і те що ти понаписувала в попередній темі не стану коментувати

Вибач,якщо я щось на т вою думку з твоїх слів недопоняла чи перекрутила
але суть залишається тією ж ,від зміни доданків сума не міняється.

якщо ти сама визнаєш ,що в тебе післяпологова депресія яка затягнулась настільки ,що тобі лінь погуглити на цю тему ,то я трішки допоможу і дам тобі лінк на корисні статті

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

з того що тебе ображають поради звернутись до фахівця ,розумію що ти ще не цікавилась цією проблемою в неті поза форумом ,бо практично в кожній статті написано,що у випадку глибокої ПРД необхідно звертатись до лікарів

На рахунок якоїсь там ненависті ,добре відповіла шалімар
просто шкода твоєї дитинки
а відношення моє до тебе абсолютно рівне

[mavpusya]

Перлинка Я не перебільшую. Просто намагаюсь зрозуміти.

Таємниці зберігати вмію, так що ма_де май на увазі, можемо вийти погуляти разом, чи погуляти із твоєю малечею, поки ти собі посправуєшся.

[Гість]

Мені от що цікаво, не зовсім змогла розібратися, дану жінку нервує взагалі все в житті, чи лише те, що дитина зачіпається?
Якшо все - тоді це важчий варіант.
Якшо ж лише дитина, тоді можна пошукати причини. Чому дитина так робить? Можливо мама зайнята чимось? Особисто мене дуже дратує все і всі, коли я граю комп'ютерні ігри. Так, тоді на того, хто мене відволікає я готова добряче накричати. Якшо ж дитина вимагає уваги, коли мама робить щось по господарству, то тут можна пробувати дитинку просто привчати помагати. А якшо не помічне, то можна спробувати просто не займатися господаркою, а проводити менше часу вдома. зараз тепло, на вулиці можна бути хоч весь день. Єдина проблема з готуванням їжі, то просити чоловіка, щоб варив вечором великий баняк супу на два дні. Крім того дитину можна годувати сиром, фруктиками, салатиками, кашками, котрі не вимагають довготривалого готування. Ма_де, як ви там? Як у вас справи? Розкажіть більше про вашу проблему, що вас ще не влаштовує? Ми обов'язково знайдемо разом вихід. Але я приєднуюся до всіх тих, хто писав вище - не треба боятися допомоги психотерапевта.
p.s. а може поїхати з дитиною в санаторій якйсь чи курорт? Там і готувати їсти не треба і прибирати надто теж?

[ma_de]

Он не лает, не кусается.
На прохожих не бросается

Ви заходите сюди поприколюватися? Маю на увазі не лиш цей коментар. Думаю що то не дуже вдало.

на жаль існує,і багато хто знає хто це,тому й так сюсюкаються
сорі,поправлюсь не на жаль ,а на щастя існує

Мені цікаво було би дізнатися варіанти. Чи варіант. Я особисто нікому не повідомляла. То хто ж знає?
А чому на щастя? Бо є з когось познущатися тут на форумі - а це дуже весело?

дівчата вже колись їй пропонували допомогу,посидіти з дитиною поприбирати і т.д.

Напевне я щось пропустила - справді такого не пригадую

Хватило смелости описать ее на форуме - так пусть же и хватит достоинства выслушать диагноз

Сочувствующие. И это преподносится как норма. А трезвый совет подлечиться - как преступление.

Ну ось, діагноз...
Невже ви вважаєте, що людина котрій погано на душі має дякувати за "діагнози", поставлені віртуально? Це ж не ситуація типу "В мене дуже болить у шлунку, коли я їм то-то і то-то - То у вас може бути підвищена/понижена кислотність шлунку, рджу звернутися до гастроентеролога". Чи щось .подібне. В таких випадках спраавді дивно ображатися на діагноз і пораду звернутися до конкртного спеціаліста. А я все таки зачепила тему того, що робиться в душІ. Тобто я вважаю що значно важче сприйняти те, що люди вважають/переконані, що в пана проблеми із психікою, аніж коли вважають, що в нього щось не так із кислотністю в шлунку. Дуже прошу зрозуміти різницю... І це я пишу до всіх, хто мені намагається цинічно "порадити" психіатра чи психолога. Саме цинічно, бо дехто висловився якось толерантніше. Можливість звернутися до психолога я і без порад не виключаю. Напевне варто н цьому наголошувати на кошному кроці, бо Перлинка з незрозумілих мені причин вважає, що я всі поради відверто ігнорую і ще хтось писав, що мені тут пишут і то і сьо, а "віз і нині там" (дослівно не пам"ятаю). Досі не ходила, бо я не маю з ким залишати дитину. Тому і шукаю підтримки (ане схвалення) на форумі. Не вважаю, що таке звернення гідне зневаги, яку дехто тут висловлює.

людина не перший місяць скаржиться на одну й ту ж проблему яка не вирішується,сидить в неті і шукає лиш співчуття та виправдання.

Проблема періодично вирішується. Бувають значні полегшення. Але багато чого із мого середовища, що мене гнітить і створює/посилює депресію, не змінюється. Через це і турбуюся про свою дитину. І шукаю можливостей боротися зі своїми емоціями саме на форумі, бо не маю можливості з кимось залишити дитину, щоб піти по консультацію до психолога віч-на-віч.

якщо в людини виникла проблема, вона розуміє її, визнає, знає "звідки ростуть ноги", то логічно взятись за її вирішення. Самостійно, обговорюючи з найближчими людьми, а не шукаючи виправдань і жалості на форумі, щоб потім ще й ображатись на чиюсь критику.

Ось я і взялася. Самостійно. Читаю книги, статті, форуми. А тут на форумі я не сподівалася зіткнутися із такими негативними висловлюваннями, тому не чекала, що доведеться "ображатись на чиюсь критику". Всетаки в загальному тут доволі хороша компанія. Та виявилося, що дехто дуже своєрідно "допомагає" подолати кризу, різко висловлює своє "фе" і чомусь не хоче зупинятися, щоб не загострювати конфлікту.

Якщо протягом кількох місяців цього не відбувається, а дитина продовжує страждати, то це може означати тільки одне - людина для вирішення проблеми не готова робити практично нічого, а хоче тільки чути, яка вона бідолашна, бо не може себе контролювати і тиранить свою дитину.
Така поведінка не вартує підтримки. І писати в неті про свої проблеми ніякий не подвиг..

На це можу відповісти так само, як тут вище писала.
Про виділене. Ви нічого не знаєте про те, як я проводжу день і зокрема що я роблю для подолання своєї кризи, то ж не кажіть, що нічого не готова робити. Я не хочу описувати кожну свою дію в цьому напрямку.

але й прислухатись треба

а ми бачимо ,що всі практичні поради

такі як (найняти няню ,а в той час самій піти на роботу,аби було чим оплатити послуги няні),віддати в ясельки ,скористатись допомогою форумчанок ,які її пропонують,домовлятись з чоловіком щоб давав час мозгами відпочити від дитини,і навіть просто плюнути на всі недороблені домашні справи,а частіше ходити з дівчатами на форумівки аби набиратись позитивного досвіду спілкування з власн.дитиною

відкидаються і ніщо на даний момент не є можливим :? .

Я не готова чужій людині довірити свою дитину. В ясельки віддала би (моя дитина любить спілкуватися з іними дітками), але не на весь день, бо дитина засинає тільки з цицею. Допомогою форумчанок скористалася би за умови, якби моя криза була зовсім безпросвітною. На разі користуюся їхньою мимовільною допомогою, розвіюючись завдяки їм від буденності розмовами на форумі і особливо в реальному спілкуванні. Я вже писала, що зустрічаюся іноді з форумчанками.

Моя мама ходила на роботу,при тому я була на ГВ.Що й роблять багато дівчат,Нимидора,Крапка,може ще когось забула .

Вони не наймають няню.

Та це не виправдання, що ситуація стоїть на місці. Треба щось робити. Хочеться почути від ма_де, чи вона вирішила, як планує боротись із собою?

Ситуація не стоїть на місці. Мені допомогли кілька форумчанок кількома влучними словами. Цим і борюся. За це я їв безмежно вдячна. Майже відсутність "дякую" від мене під коментарями нічого не означає. Підтримку я всеодно отримала тут значну.

ма де,я роблю велику скидку на твій стан ,і те що ти понаписувала в попередній темі не стану коментувати

"Дякую" за "понаписувала". Бачу черговий проям зневаги до себе в цьому слові.

Вибач,якщо я щось на т вою думку з твоїх слів недопоняла чи перекрутила
але суть залишається тією ж ,від зміни доданків сума не міняється.

Міняється. Міняється уявлювана глибина проблеми, котру я описувала.

а відношення моє до тебе абсолютно рівне

Тоді вам варто було би не писати образлві слова по відношенню до мене, наприклад "понаписувала". Дрібниця - та неприємно.

нервує взагалі все в житті, чи лише те, що дитина зачіпається?

Нервує далеко не все.



Я взагалі майже нічого не роблю для себе, коли дитина не спить. В тому числі ніякі компютерні ігри не граю. Хіба що дитина дивиться мультики і на мене не звертає увагу - тоді зрідка можу щось для себе зробити. До хатньої роботи намагаюся залучати дитину. Але спектр таких робіт ще дуже малий через юний вік дитяти.
А справи у мене вже набагато краще. Дякую.
Що ще не влаштовує мене - не надто хочу розповідати, бо не хочу розкривати свою особу.
Допомоги психотерапевта не боюся.

[Перлинка]

ма де,я не стану всупати з тобою в дебати ,ми в різній ваговій категорії,і то буде негідно мене.

і не маю потреби щось комусь тут доводити ,ситуація очевидна.

Нік твій ,навіть на твоє прохання називати не буду.

ти так завзято виправдовуєшся,що якщо це правда,взагалі не розумію суті проблеми,все чудво,здорова мама,щаслива дитина,навіщо було жалітись і починати дану тему :) ?

[Alisa]

Ма_де, чесно кажучи, я була впевнена, що ти заходиш сюди поприкалуватися .

Але якщо людина справді кусає власну дитину, то тут вже не до жартів

Ма_де, а може, ти не все пишеш про свій стан. Може, справді має місце якась залежність, від ігор чи ще чогось.

Тоді, власне, стає зрозумілою неадекватність проявів щодо дитини.

Ну і попередні поради про необхідність лікування і надалі актуальні.

[Alisa]

Взагалі, щоб ні на кому не зриватися мені допомагає...
дихання по собачому.
Те саме, якому в школі вчили.
Нахлинули емоціїї, відчуваєш, що скипаєш, і давай ху-ху-ху.
Хвилину передихала - і бачення ситуаціїї вже якось вирівнялося :)

[ma_de]

ма де,я не стану всупати з тобою в дебати ,ми в різній ваговій категорії,і то буде негідно мене.
************
Нік твій ,навіть на твоє прохання називати не буду.

Ось чергова порція приниження.
Ну а нік не хочете називати бо не знаєте? Просто хочете налякати?

ти так завзято виправдовуєшся,що якщо це правда,взагалі не розумію суті проблеми,все чудво,здорова мама,щаслива дитина,навіщо було жалітись і починати дану тему :) ?

Я не мала на меті виправдовуватися. Де на вашу думку у моїх словах є виправдання?

Ма_де, чесно кажучи, я була впевнена, що ти заходиш сюди поприкалуватися .

Що саме вам здається прикольним в моїх словах?

Але якщо людина справді кусає власну дитину, то тут вже не до жартів
Ма_де, а може, ти не все пишеш про свій стан. Може, справді має місце якась залежність, від ігор чи ще чогось.

Мене вже і без вас тут принижують. Може досить? Чи вам так подобається?
(Ігор я ніяких не граю, писала про це.)



Я так розумію, що матерям, котрі відчувають психо-емоційну кризу, взагалі не варто тут писати про це привселюдно, лише хіба що приватно тільки тим людям кому можна довіряти. Он в моєму випадку знайшлися дописувачки, котрі з мене кепкують як завгодно. Невже важко проявити толерантність, подивитися на свої дописи з іншого боку та уявити як їх має сприймати та людина, котра скаржиться? ("зверніться будь ласка до кваліфікованих спеціалістів.Вас явно треба лікувати." - пише Перлинка. "Так, дякую. Я негайно вирушаю до лікаря. Дякую за пораду. Що би я робила без вас?.." - маю сказати я. Напевне десь так...) Мама, в котрої ситуація набагато гірша, могла би в розпачі (слова іноді мають велику силу) накоїти дурниць і цікаво що потім би про це думали такі негативно налаштовані форумчанки після прочитання кримінальної хроніки (наприклад).
Деякі мої запитання залишилися без відповідей, але висновки я зробила.