Як не "зриватись" на дитині?

[ma_de]

Тим, кому цікаво:
Читаючи своє перше повідомлення і порівнюючи з собою теперішньою я бачу значні зміни. В нас покращилося спілкування з дитиною. Я проявляю до неї значно більше терпіння. Важко зараз відновити в голові ті думки, котрі тоді були. Зопалу написала дещо, чого неварто було писати. Та й думок деяких неварто було допускати - дещо перебільшила згарячу.
Я дякую тим хто НЕ намагалися втоптати мене в бруд а знайшли доречні слова. З вашою допомогою я знайшла в собі сили не допустити, щоб докори і приниження в мій бік зіпсули мені настрій на стільки, щоб аж це відбилося на моїх стосунках з дитиною. Так, доводили до сліх і розчаровували, але це було в легкій формі.

[Alisa]

Чому, коли людині радять пройти лікування, лягти в стаціонар психоневрологічного диспансеру - то це кепкування, знущання тощо.
А як інакше вилікувати нервовий розлад?

Психіка в людей не залізна і бувають в житті ситуації, коли люди ломаються.

Частими клієнтами є жінки після викидней, абортів, невдалих романів, люди важких професій (працівники дитячої реанімації, міліціонери тощо) .
Особисто я знаю 2-х людей, які лежали в стаціонарі.

Ніхто ж не пише, що тобі в одну палату з Наполеоном і Цезарем.

[krapk@]

Alisa а якби тобі запропонували полікуватися, ти б звичайно сказала дякую. Я теж зразу подумала що допис ma_de був просто згяряча. А проблеми такі як і у всіх, ну звичайно, я не кажу про надтерпеливих особливо стійких, хоч якщо щиро особисто в житті таких не знаю. Є періоди в людини, плюс гормрнальна система ще ніким до кінця не вивчена. Когось фізичними кг залупило після пологів а когось емоційними. Сам факт, що головна героїня досі годує дитя цицьою говорить сам за себе. Всім нам терпіння (а декому великого при висказаннях). Розумієш, ma_de приказка що ситий голодного не розуміє тут має силу. Людина яка не була у конкретній шкурі (будь-то люба проблема) з простого тексту нічого не зрозуміє-в цьому я переконалася по соїх темах. Ти не ображайся ні на кого, впевнена, що всі пишуть, лише з хороших міркувань і бажають лише добра тобі і твоїй лялі.

[georginochka]

ma_de, рада, що ваші справи стали кращими. думаю перші ваші пости написані справді зопалу, і прблема не така вже й складна, якщо вам так змогли домпомогти форумчанки "кількома влучними словами". Особисто з вами незнайома, тому відчувати до вас якусь неприязнь чи ще щось таке, причин немаю. Намагалась допомогти в можливий для мене спосіб. Якщо Ви вгледіли в тому щось цинічне чи образливе, прошу вибачення. Більше не втручатимусь.

[Перлинка]

Проблема періодично вирішується. Бувають значні полегшення. Але багато чого із мого середовища, що мене гнітить і створює/посилює депресію, не змінюється. Через це і турбуюся про свою дитину. І шукаю можливостей боротися зі своїми емоціями саме на форумі, бо не маю можливості з кимось залишити дитину, щоб піти по консультацію до психолога віч-на-віч.


Допомоги психотерапевта не боюся.

ма де,давай я за тобою заїду і відвезу до марі,чи до кого іншого,куди ти планувала звернутись раніше,але не виходило тому що не було з ким лишити дитину,якщо боїшся мене візьмемо ще мавпусю чи сашки,ми за той час з малим побудемо
я рада що в тебе такий колосальний прогрес і що тобі так мало треба аби прийти в норму,але боюсь що то не надовго

п.с.зла тобі ніколи не бажала

[ma_de]

Чому, коли людині радять пройти лікування, лягти в стаціонар психоневрологічного диспансеру - то це кепкування, знущання тощо.

Невже ви вважаєте, що людина котрій погано на душі має дякувати за "діагнози", поставлені віртуально? Це ж не ситуація типу "В мене дуже болить у шлунку, коли я їм то-то і то-то - То у вас може бути підвищена/понижена кислотність шлунку, рджу звернутися до гастроентеролога". Чи щось .подібне. В таких випадках спраавді дивно ображатися на діагноз і пораду звернутися до конкртного спеціаліста. А я все таки зачепила тему того, що робиться в душІ. Тобто я вважаю що значно важче сприйняти те, що люди вважають/переконані, що в пана проблеми із психікою, аніж коли вважають, що в нього щось не так із кислотністю в шлунку. Дуже прошу зрозуміти різницю...

[ma_de]

Перлинко, я могла би сприйняти вашу пропозицію як благородний намір, якби не тон ваших попередніх коментарів і якби не "але боюсь що то не надовго".

[Перлинка]

Я думаю що варто зважити що для тебе важливіше можливість та страх скалічити власну дитину чи всілякі там але...

[Nin4ik]

ma_de, я рада за вас. Е
моційні проблеми бувають у багатьох, просто деякі з ними справляються самотужки, іншим допомагають друзі, ще іншим спеціалісти, а дехто з цим просто живе. Головне, щоб це не травило вам і близьким життя!

Якщо для вас ясельна група це не так страшно як няня, то ви цілком можете заводити дитину на 3 годинки вдень, де він пограється з дітками, а ви вирішите ті справи, на які не вистачало часу через маля. Оформити і не водити ви завжди зможете!

[мешканка]

ma_de написали багато до мене і без мене тому мені важко буде писати щось і не повторювати за іншими. Не буду багатослівною: єдине , що пораджу це пам"ятати, що дитина вам дана Богом і що це є дар!!! Неоціненний і найбільший в світі дар! Подумайте, як би вам жилось, якби цей дар від вас забрати. Чи були б ви тоді щасливою? Напевне, ні. Значить проблема не в дитині, а проблема у вашому психічному стані. Депресія-це хвороба і, як будь-яка інша хвороба, потребує лікування і допомоги. Дай Боже щоб ви справилась з цими проблемами, не заховали їх глибоко і вдягнули маску "благополучності", а саме побороли їх: чи з сторонньою допомогою чи без-це не важливо. Головне-результат, адже від теперішнього вашого стану залежить не тільки благополуччя вашої сім"ї, а й щастя вашої власної дитини!