Раз, два, три, чотири, п'ять! Вийшов зайчик погулять. Як нам бути, що робити? Треба зайчика зловити. Будем знову рахувати: Раз, два, три, чотири, п'ять. Зараз я іду шукать!
Раз, два, три, чотири. Кицю грамоті навчили: Не читати, не писати, А за мишками ганяти.
Тікав заєць через міст. Довгі вуха, куций хвіст, А ти далі не тікай, рахувати починай, раз, два,три - вийди ти.
Раз, два, три, чотири, п'ять- п'ять горобчиків летять, Раз, два, три, п'ять - йду четвертого шукать.
Раз, два, три! Раз, два, три! Дули, дмухали вітри. Дули, дмухали щосили І горіхів натрусили. Натрусили так багато, Поспішаймо їх зібрати! Раз, два, три! Ловиш ти!
Десять, дев’ять, Вісім, сім – Замовкає в небі грім. Линуть хмари де-не-де. Далі цифра шість іде. В лузі скошена трава – П’ять, чотири, три і два. Після двійки – одиниця. От і йди тепер жмуриться! С. Шаповалов
Веселкова лічилка
В лузі дощик із квіток кольоровий сплів вінок. У долину, аж до річки, простяглись барвисті стрічки. Ось червона, перша стрічка, — колір стиглої сунички. Друга — наче мандаринки, що оранжеві в них спинки. Третя — жовта, наче сонце зазирає у віконце. А четверта — то зелена, як листок берізки, клена. П’ять — блакитна, барвінкова, наче квіточка святкова. Шоста — синя, як ті сливи, що дощі вмивали й зливи. Сьома — вкрили ліс та балки фіолетові фіалки.
Із семи стрічок веселих утворилася веселка, і щоб знати кольори, ти лічилку повтори.