Родинний форум "Сімейка"

Дівчата, хочу вашої поради​, може хто мав таке- відгукніться))
Син може довгий час не ходити "по-великому"в туалет. Це може бути від 2-3 днів аж до 7. Як на мене це зовсім не нормально. Так, як в мене з цим проблем немає, для мене це просто якась катастрофа. Скарг я від нього не чую. Не жаліється, що живіт болить , чи щось інше. Харчується нормальною здоровою їжею, заставляю їсти фрукти і баю багато пити. Але справа а там, що він навіть не проситься на горщик чи унітаз. В мене таке враження, що він боїться, того відчуття коли починає крутити в животі і в попі. Коли виходить декілька денний кал з болючим відчуттям, він певно боїться знов відчути цей біль. Останній ​раз я вже мусила прийти в садочок, так як подз. Мені вихователь і повідомила, що його болить попка і він хоче какати, але на унітаз ледве пішов і ніц не зробив, просто тримав в собі і все. Як я прийшла, то вже сходили зі плачем разом.
Зараз даю йому зранку олію , ложку льону та нормолакт, бактерії. Але щоденного результату ще не добилися, поки раз на 2-3 днів, в то з плачем саджу на горщик. Може його до психолога зводити, чи що ?? Я вже незнаю як з тим бути....

pepi, у нас було трохи інше, але схоже. Син до 3,5 какав лише на підгузник, інакше не какав, тобто він казав я хочу какати -одягали підгузник він какав і все. На горщик чи унітаз було ніяк -істерика, крики. Але вже мене це добре дістало і коли використали пачку, то вже сказали, що немає і навіть, коли ще були, то я весь час наголошувала, що ще 3, 2, 1 лишилося.
Спочатку він не какав 2 дні, плакав, істерив, просив памперса, садила його на горщик, сиділа з ним пояснювала як потиснутися, що це не страшно. І так разів десь 3, а далі все, він зрозумів як це робиться і какає щодня самостійно.
Може пробуйте, коли його садите пояснювати йому, що це не страшно, щоб він відпустив.
А ще з психології є така думка, що треба, щоб мама пробачила всіх, не тримала ні на кого зла, бо це впливає на дитину і на те, що вона тримає.

З меньшими якось простіше домовитися. Нам вже майже 5. В мене таке відчуття, що він просто боїться самого процесу. Бо щвісо,як він не покакає вчасно, стул виходить вже болючіше, аніж він би какав щодня. Не раз бачу, як він сяду у куточок і сидить з квадратними очима. Тобто , хоче , але щось його тримає , є якийсь певно страх. Потім дивлюсь, а в нього трусики вимащені. Я тоді йому даю приклад його старшого брата, який цього літа теж не хотів ходити вчасно на унітаз. Він мені пояснював це тим , що у нього були важливіші справи -поганяти з друзями в дворі, погратися, а цей процес нехай почекає. Приходив декілька разів з щакакпними трусами . Я його до лікаря водила в процедури робили. Вже коли ч зрозуміла, що він просто тримає. Я йому поставила ультиматум, якщо ще раз прийдеш з грязною білизною- на двір без іграшки ті транспорту. І ви знаєте дуже подіяло, навіть не очікувала на скільки. Вперше як ми на морі були. Правда він закатав істерику, що іде на прогулянку без іграшки. Але один день так , на наступний по графіку ходив. Тепер без проблем навіть в школі проситься. З меншим пробувала цей варіант, щось не дуже проходить))
Але як сам сходить в туалет, то так тішиться, а мама як )))) в нас це як свято ;)

У нас були психологічні закрепи до трьох років, ховався, доходило до 7-ми днів некакання. Зараз вже ходить. Але потрібно нагадувати. Як бачу, що ховається від мене або бігає по хаті, то прошу, щоб ішов у туалет. Але закрепів, як таких, у нас не було. Кал був завжди однорідним, навіть як і 7 днів не ходив. Тому, я точно знала, що це вони. Попри все, я б - таки перевірила кишківник однозначно, знаю діток у яких діанноз - доліхосигма, з часом це переростається, але розумний гастроентеролог підбере дієту і відкоренує лікування. Ну і мучного-солодкого поки зась!

Ну і 5 років це вже відносно великий хлопчик, з яким можна домовитись, щось пояснити. Просто дитині може бути реально боляче ходити в туалет, от і він природньо "захищається".

В мене з малим таке було. Боявся шо буде боліти попа. Були закрепи.
Ентерожерміну давала. Йогурти заставляла істи (бо він не любив кисломолочки). Було таке шо трусики були грязні бо тримав а воно не втримувалося. Як почав какати нормально і попа не боліла то почав сам проситися. Але то дооовго було те страдання його і моє. Універсальноі поради на такий випадок немає. До кожноі дитини інші аргументи потрібні.
Си діла біля нього гладила по спині, за ручки тримала, обнімала... По-малу якось побороли то.
Терпіння вам і успіху

Ми з таким мали справу більше трьох років. Бувало, цілі вечори на дивані просиджував, попу тримав, щоб не какати. Іноді ставила гліцеринову свічку. Частіше пояснювала, розказувала, що будемо змушені іхати в лікарню... Коли какав, прилітала фея і залишала йому на кухні щось смачненьке. Похвала і оваціі, коли все вдавалось. І так потроху нам вдалося розірвати це коло. Зараз все ок, іноді нагадую. Какає тільки вдома. У знайомоі в малого такі ж проблеми. А причина - задовжений кишківник.

Бачу, я не одна така. Я думала, що то тільки в нас таке. Я бачу, що це теж більше психологічного характеру. Теж хвалю його після кожної справи. Але ще хочу зробити узд , здати аналізи, щоб переконатися чи немає якихось відхилень. А на рахунок феї- дякую!!!!! треба спробувати ))
Поки в садок будем ходити через раз, поки все внормалізується.

В нас майже від народження проблеми з "закрепами". Я вже писала, що до 6 міс. дитина могла не какати 2 тижні і нічого не допомагало, для мене це були важкі часи... При тому він почувався абсолютно нормально.
Тепер (8р.) також по 3-4 дні може не йти. Як вже писали тут проблема у подовженому кишківнику. Недавно хірург з обласної дит. лікарні казав, що можна робити якісь вправи і ми дитини не впізнаємо. Планую до нього сходити ( приймає в поліклініці).
В знайомої був період в сина, що боявся какати. Також що тільки не робили. Пройшло, але важко сказати, що саме в цьому допомогло.

В знайомого хлопчика теж петлі в кишківнику, відповідно какає дуже рідко і з болем. Тому мабуть є сенс перевірити ще на узд, щоб виключити фізіологічні проблеми.