Тема про своїх є, а от на чужих доводилось підвищувати голос.
Ми от давніше були на площадці, мій малий проворний, нетерпеливий холерик, але дітей ніколи не б'є, може штовхнути як його б'ють, але не більше. так от, на сходинках на гірку стояла мама і помагала своїй півторарічній дитині забратись по сходах, мій пролазив біля неї в щілинку і швидко зїжав, міг на гірці затормозити, мама тої дитини почала роботи замічання мому сину, мол чого лізеш? чого тормозиш? а в той час розмовляла з чоловіком, але краєм ока дивилась і слухала, коли вона почала грузити нашого сина чоловік зробив замічання, мол виховуйте свою дитину а не кажіть мому щоб забирався, бо ваша його зараз вдарить зїжаючи. Маманя та почала фиркати, питати про вік нашого сина, чоловік спитав скільки їй, думаю вона його не поняла, але вів він до того що вона в 25 а то і більше безмозгла, а вимагає академічної поведінки від чужої дитини. от така от історія.
Я особисто завжди кажу сину щоб не зїжав поки попередня дитина не зїде, бо може вдарити, щоб не тикав іграшками в лице іншим(дуууже близько підносить, сама інколи шарахаюсь) підїжав машиною близько до молодших діток, бо ті не такі проворні...
Інша історія де агресором була я, ми з малим грались в пісочниці, гарно спокійно, пісок давненько в очі нікому не сипали, прийшли чи то молдавани, чи то армяни, не суть, мову їх не знаю, одна з 3 дітей почала лізти до мого, кидати пісок в очі, на мене швиряти, я попросила щоб перестала, як результат агресія посилилась, я поглядом знайшла мамів і сказала, гляньте що робить дитина, мама на малу накричала, мала кинула грозний погляд і пішла на качелі. виховувати мені нікого не хочеться, на свого би розуму хватило.