Alisa написав:Я на 100% згідна з Таранькою. В річному віці дитина таким чином пізнає світ. І наказувати її - абсурд.
Треба переключити її увагу - і все.
А оця дискусія про биття по руках і тягання за волосячко - жесть
.
Якщо дитина за удар отримала удар - то це тільки укорінить в її свідомості можливість подібних дій. Адже всесвіт починається з батьків.
Я стукнув маму - мама стукнула мене = значить мої дії припустимі - нехитрий алгоритм.
.
Я не кажу, що б"ю по руках- я забираю руку, як не дається, то сильно забираю руку і, дивлячись в очі, кажу, що так не можна, бо маму болить.
А взагалі, може то вже в тему "Бити чи не бити?", але Лізка получає таки по попі в таких випадках-
коли я в сотий раз з поясненнями прошу не вибігати на дорогу, а вона вибігає,
коли після пояснень в енний раз втікає від мене. Так, вона думає, що це гра, але слова просто не доходять. Я згідна, що моя паніка від того, що зараз з нею щось станеться чи я не зможу її знайти, затьмарює мій розум, і я просто даю ляпаса по попі. Але так доходить. Проте з биття по попі не починаю-це вже крайня міра.
І тільки в таких випадках.