Бити чи ні?

:love:корисно почитати кожній мамі!

Коли дитині від 0 до 1, 5 року

| +

Немовлят бити не можна. Це прописна істина. Це зрозуміло всім і кожному. Але ...
Зізнайтеся, адже шльопнули пару раз це волаючі істота на памперси? Або трясли його так, що з нього звалився чепчик? Або з такою люттю розгойдували коляску, що вона билася об стіну? Звичайно, це було після декількох місяців без сну, коли ви були вже на межі, коли нікого не було поруч, щоб підтримати. А потім ви плакали від сорому й безсилля, не знаючи, що робити, і покривали сплячого ангела поцілунками ...
Як цього уникнути?
Ось поради, які допомогли свого часу мені:
- Якщо відчуваєте, що на межі, відійдіть від дитини. Покладіть її в ліжечко, посадіть в манеж, переконайтеся, що вона в безпеці, і вийдіть на кілька хвилин в іншу кімнату. Нехай навіть вона плаче. Поплачте і ви. Прокричіть що-небудь гучно. Випийте води. Помийте обличчя і тільки потім повертайтеся до кімнати.
- Коли закипає сказ і «руки чешуться», побийте подушку, відлупцювати памперсом пеленальний столик, наподдать м'ячу - тільки робіть це подалі від малюка, щоб не налякати. Я, наприклад, у таких випадках ламала брязкальця. Брала яку-небудь простіше, виходила в іншу кімнату і з насолодою розбивала її об стіну.
- Нічого не плануйте, не налаштовуйтесь на певну кількість вільного часу, не чекайте, що чадо засне саме через двадцять хвилин і проспить пару годин, за які ви все встигнете - і поїсти, і відпочити. Навпаки, чекайте, що він взагалі не засне вдень, буде кричати всю ніч, тоді будь-яка пауза буде здаватися подарунком долі.
-Записуйте свої емоції. Виливайте їх у зошит, а не на близьких. Папір усе стерпить: лайтеся, малюйте карикатури, скаржтеся. А через кілька років ви знайдете цю зошити і розчулитися.
- Спробуйте звикнути до думки, що вас поки що просто немає. Немає ні ваших інтересів, ні ваших потреб, нічого. Є тільки дитина. І його бажання і потреби зараз для вас важливіше всього. Тоді його плач не буде сприйматися як прикра перешкода.
- У найважчу хвилину, коли сили і терпіння закінчується, візьміть дитину на руки, притисніть до себе, сядьте з ним прямо на підлогу, прикрийте очі і уявіть, що ви зараз не в остогидлої квартирі, а на березі моря, у лісі - там, де вам добре і спокійно.

Яка страшна стаття

Памятаєте фото, що Тайга виставила в темі балачки, де мама читає, а дитина спить? Як на мене, то до такого стану мами (як с статті описується) призводить якраз така пропаганда красивого життя з малючком (як на фото, це тільки один з прикладів, але все, що можна побачиити в рекламі, журналах - такого ж срямування), яка насправді і близько не відповідає дійсності, і навіть, якщо мама досягне "цієї нірвани" - щастя від цього вона теж не отримає.
В результаті мама в жахливому псиихологічному стані

Dashko ти про шо??? взагалі то деколи треба і "вийти". наші мами нас тоже "лишали на самоті" і вважавють що так має бути .

всі ці статті дуже загальні. в житті все не так. і ситуації бувають різні. до прикладу, дитина не хоче сидіти в манежі і кричить, плаче, вередує - то що мама має вийти в другу кімнату і плакати, скакати, кричати???

"побийте подушку, покидайтеся об стіни чимось" - і ви ще потім дивуєтесь чого ваші діти бються і кидаються (то жарт )

читання книжки не з дитиною на руках призводить до страшних психологічних проблем мами! ні в якому разі цього вдома не повторяйте!
А готування їжі без дитини теж має такі страшні наслідки? чи мамі тільки так відпочивати не можна, а робота не рахується?

призводить якраз така пропаганда красивого життя з малючком

ти про що? ти вважаєш що такого прекрасного життя з малючком насправді не буває? в мене було, в багатьох знайомих було. І психологічний стан напряму залежить від того чи може мама трохи відпочити і присвятити час собі чи ні. А це в свою чергу залежить від того чи вміє мама організувати свій час з дитиною і без неї чи ні.Хоча це далеко не єдиний фактор, який впливає на психологічний стан мами. З іншого боку- хто подумає про психологічний стан тата якщо мама вдень і вночі пообкладається дітьми і буде боятися їх лишити хоть на хвилину в іншій кімнаті??

стаття - суцільний песимізм... типу, майбутня мама надіялась на картинку з книжкою, а попала так, що має памперсом бити пеленальний столик і трощити іграшки
і тут в статті її "заспокоюють", і радять забути про себе і настроїтись, що дитина не буде спати ніколи

стаття жестяк, але я всьо про картинку
з такими аргументами (що задоволено читаюча мама і дитина збоку в кріслі - це навязаний ідеал, якого не буде) можна "наїжджати" на всі позитивні ото материнства. щасливо годуюча мама - насправді в житті можна мати проблеми з ГВ, і картинка не завжди така позитивна. чи щаслива мама з дитиною в слінгу... я наприклад знаю слінгомаму, яка як в тій статті страшній, і подушки бє, і памперси кидає (і шезлонга не має)... але ж проблема не в слінгу, а в відсутності допомоги ближніх

Я після пологів була в каматозі... Мені насправді було страшенно тяжко.. Почалась депресія та післяпологова. Я ривіла, мала мене дратувала, особливо вночі, особливо коли кричала... Після 2 тижднів недоспаних ночей і всього решти, я кидалась на людей як собака. Мені нічого не хотілось лише, щоб мене лишили в спокої. І насправді я була дуже близька до шльопання дитини. Однак все змінилось в одну секунду, коли я зрозуміла, що можу втратити доню. Мала захлебнулась рвотою і почала синіти!!! Ми потрапили у лікарню. Але за тих 5 хвилин поки їхала швидка, а мала синіла в мене на руках - в мене просто все життя промайнуло перед очима! Пам'ятаю з тієї страшної ночі , що у швидкій я молилася. Молилася вголос. Всю ніч і наступний день я не спала. На другу ніч у лікарні мама домовилась , щоб ми удвох були з дитиною. Довіряю малу я лише їй. Тоді я спала майже цілу ніч як дитина. А мама була з малою. Це для мене був рай! Після цих подій я переосмислила дуже багато речей і своє відношення до них. Зокрема й по відношенню до підняття руки на дитину. Тому напевно відпочинок не єдиний фактор, який приводить психічну систему мами після пологів у тонус:)

Яка страшна стаття

А для мене , на жаль, навіть дуже реальна. Синочок від народження і до місяця не брав груди .Зовсім - ні голодний , ні сонний , ніяк. І я цідилася день і ніч , годувала з шприца , а малий кричав день і ніч. До того були проблеми зі сном. 20 хв денного сну підряд були для мене щастям.
Іноді я від розпачу , безпомічності і морального пресингу ( щоб переходила на суміш ) просто виходила в другу кімнату і ревіла . Меблі і стіни не била ,виття вистачало. Потім поверталася , знов колисала чи цідилася.
Далі ГВ налагодилося , з ним і сон. Але не знаю , чи повторила б це ще раз.
П.С. Дитина була здорова , роди не важкі ,пологової травми не було.

і знову повертаємось до крісла)))

як на мене, то до такого стану як описано в статті, легше дойти коли з дитиною не розривно бути 24 год на добу

мені повністю вистарчало часу насолодитися дитиною і материнством коли малятко бодрствувало і їло цицю, а коли мацьопа спала я хотіла побути на однині з собою....

як на мене стаття не страшна її ж основна суть правильна - що робити щоб не злитись на дитину. А випадки в житті дуже різні бувають, різні діти, різні мами, різні темпеиаменти, то краще вже слідкувати тим вказівкам, ніж виплескувати негатив на дитинку
В мене теж не було все як з тої картинки, перших півроку то суцільний сон малого тривав 30 хв максимум, а в ночі то щогодини просинався, навіть не знаю де я брала сили, але на малого ніколи не зривалась, це ж його точно не заспокоїло б. Вже як був чуть старшенький, то пару раз підвищила голос, не думайте що з поганими словами, просто "Сонечко!" сказала голосніше, але потім і за це шкодувала.
Але є в мене конкретні знайомі, які досить негарно до дітей кричать, і що їм зробиш.
А на рахунок картинки то в ній теж не бачу нічого поганого, вірю що таке буває, але не роблю проблеми що в мене не так. Так само як за ГВ писали вже. До народження дитини мені "внушали"(то добре що внушали, бо досі ми на гв), що то все так легко і просто, а вже з дитиною я стикнулася з рядом проблем. Але знала, що гв це добре, тому і продовжувала.Може і картинка та людям нагадує, що скоро в них теж буде час на себе і гармонія з дитинкою.