В нас було от недавно- йшли в гості, мені треба висушити голову, а вона придумала собі, що не треба сушити, треба виключити фен, кричить дикими голосами, сльози горохом, виє, на землю кидається....
Всі вже в дверях вдіті, а я з мокрою головою, дитина не вдягнена...
То я пробувала все- спочатку говорила, пояснювала,що мамі треба посушити голову, бо йдемо в гості, надворі холодно, т.д., потім обнімала, відволікала, потім шльопнула по попі (робить ще гірше), короче, перепробувала все, нічого не допомагало, то я просто ігнорувала. Я сушила голову, а вона висіла в мене на ногах і пищала.
Потім мовчки вділа і пішли.
Розказала, що надворі морозець літає, і як бачить, що дітки плачуть, то зразу слізки перетворює в льод. Що не можна плакати надворі, бо морозець очки простудить (а шо? правда!), то вона тоді старається не плакати.
А коли маю час, то відволікаю так само, як Мешканка "Оооооо! А ти таааааке бачила????Лізонька, дивися швиденько, бачиш?...." Вона одразу переключається.
Теж помітила, при істериках биття категорично не допомагає. Принаймні, в мене. Воно робить ще гірше.
Відправляння в іншу кімнату- рев дикий, біжить за мною, кидається в ноги, - беру на руки.
Найкраще, то самій постаратися зразу думати про щось сильно-сильно добре, відключитися від істерики, і постаратися просто спостерігати, або робити свої справи, але не кидати дитину наодинці. Це той самий ігнор, та не зовсім. Бути з дитиною, та пережити ту істерику разом з нею. Гладити, брати на руки, обнімати. Дати проплакатись, та не реагувати. Так скоріше проходить. Але це, звичайно, коли є час.
Коли нема (в супермаркеті), то в охапку- і йти. Старатись не реагувати. А якщо істерика, щоб щось купили-зробили, то тим більше не купляти-не робити, бо дитина буде знати, що істерика може бути методом впливу на маму, і тоді вже капец...))
Хоча істерика дитини може перетворитись в істерику мами, то коли відчуваєш, що сама зараз вибухнеш, то мовчання і такий ігнор- найкраще.
Але я от також помітила, що Лізуля істерить, коли в неї щось не так- лізуть зубки, можливо, зміна погоди, ще щось....Скучно...
Тоді кожна дрібниця може привести до істерики. Коли все добре- щаслива, радісна, чемна дитина.
То стараюсь зрозуміти, може їй дійсно погано.
Тоді старатись просто це пережити разом з нею.
