ладно, я не психолог, поживем, побачим
)
можу розказати хіба про кризис року, далі ще досвіду нема :)
як показує отой мій досвід, то проблеми переважно від нерозуміння і відсутності терпіння.
Коли дитині все підряд забороняють, коли замість довгого пояснення - зразу по сраці і т.д.
Не бачу нічого поганого в тому, щоб дитина повзала по сходах, сиділа на асфальті. Якщо холодно - так і пояснюю, разом пробуємо, який холодний асфальт і т.д.
Хоче малювати себе фломастерами - та будь-ласка! А хитра мама передбачливо підсунула спеціальні фломастери, які і змиваються легко, і погризти, не стравившись, можна. Хоче малювати бабусині штори - звиняй, сину, бабуся проти. Йдем помалюєм по дошці. Знов хоче штори? Знов пояснюю. І знов пояснюю. І знов. І через тиждень пояснюю. І слідкую, куди йде дитина з фломастером.
Ага, простіше дати по сраці. І дойде, мабуть, швидше.
Тяжко слідкувати за дитиною з фломастером, коли треба обід готувати? Даю молоток в руки, най відбиває відбивні.
Ясно, що бувають ситуації, коли нічо не помагає, а хоче фломастером по шторах - то вже примусово забирається, через ревіння і "дай! дай! дай!".
Але ж, йолки-палки, це для мене, ну дійсно як два на два, що дитина має хотіти такі штуки і що всі через то проходять...
Я дозволяю все, що не загрожує життю, здоров'ю і не мішає іншим.
Правильно хепімамі написала, всі кризи - то в нас в голові. Бо ж дитина робить те, що має - досліджує світ, свої можливості, межі допустимого...
