Криза 1 року, 3 років

[TYulia]

Нас на розмову ще в півтора роки прорвало, то треба нам чогось іншого переломного чекати. А як ви свої кризисні півроку пережили?
Я за ці кілька днів зрозуміла, що то діти так нас-батьків на місце ставлять. Я вже зробила висновок, що ніяк не можна зриватися в сторону малого, навіть голосну істерику, треба зціпити зуби і як мінімум промовчати.

[Sms]

Спокій і ігнорування істерик. Основні мої правила:)

[TYulia]

В мого коронна фішка - кидати що під руки попадається. Якщо то рушник, то хай, а сьогодні тарілку з сиром ледве встигла вихопити. Що робити? Сварити, мовчати, пояснювати???

[Новенька]

Мені здається, мовчати не можна. Треба зупиняти, казати, що такого робити не потрібно. Він же висловлює так своє невдоволення. Може спробувати допомогти негатив якось висловлювати словами

[flash-ka]

у нас був раптовий вибух. десь за 2 тижні до 3 років. я була в шоці,коли опанувала себе, то просто багато говорила,поки щось та й не зацікавить її. десь місяць це все тривало, правда якось по після вибуху по спадній все йшло. не сварилась,деколи плакала, я плакала і каза їй,що дуже мені не приємно,пояснювала чому...одним словом ніякої агресії у відповідь і говорила,говорила,говорила....

[TYulia]

Я от теж десь читала, що дитина ще з своїми емоціями справитись не може і не знає що з нею твориться. То от я і стараюсь йому казати, що так не треба кидати, що він розстроєний чимось. Кажу йому "Ти гарно говориш, то кажи - я злюсь, мені не подобається то і то, а кидати ту книжку не треба бо не буде що читати, коли схочемо". Поки що результату не бачу, наразі стараюсь малого не провокувати і якось ті ситуації позитивно розрулювати. Але нерви на межі в мене. Надіюсь скоро чи йому то перейде, чи ми якось притремся до його нової вдачі.

[flash-ka]

а ви пробували не казати слово приставку "не"? працює! і говорити краще про щось,що зовсім не стосується ситуації кинув книгу, говоріть про літаки. що літаки проектують інженери, потім його будують, потім випробовують пілоти а пілоти , то такі дяді,що пройшли спеціальне навчання, бо ж у літаку багато приладів,що контролюють висоту польоту, рівень кисню в салоні........ви пам'ятаєте з чого я почала? от і дитина перемикається і забуває чому вирішила закатати вам скандал.

[TYulia]

і говорити краще про щось,що зовсім не стосується ситуації кинув книгу, говоріть про літаки.

тобто повністю ігнорувати то кидання? типу не замітила?
Я б не сказала, що в нас страшні істерики (ну якщо почати передиратись, то були б ого-го), бо з тим киданням то навіть ніби в спокійній обстановці бувають випадки. Наприклад читаємо книжечку перед сном, і він чи то знудився з нею чи що, і каже "я піду викину ту книжку в смітник". Чи сьогодні мию каляску, і трохи його відпхала бо дуже мені ліз до води а там порошок і т.п., то він ніби нічо не сказав, а взяв якись освіжувач і кинув на землю і тоді каже "я кинув баночку". Якби я почала перепитувати нащо-пощо і якби він відчув в мене в голосі знервування, то би ще щось полетіло.
На рахунок "не", то стараюсь чим поменше казати. Каже "хочу булочку", кажу - "дам, але тоді-то"

[TYulia]

Щось мій малий зараз дуже чудить. То що лазить всюди і перевертає хату, то я вважаю не проблема, така хлопчацька вдача. Напрягає інше. По-перше ревне вимагання того, що він хоче зробити, зокрема "САМ". Що задовольнити вдається, то добре, але ж є ситуації, коли так не получається, тоді плачі, нерви. Наприклад, виходили сьогодні з маршрутки, хоче сам, хай, але з останньої сходки я його зняла - плач, тупання, трохи ще автобус стояв, то виставила його ще раз, щоб зійшов, але ж то так завжди не буде, то людей багато, шофер спішить. От і не знаю чи то потурати всім забаганкам, чи тим ще гірше зроблю. Раніше можна було з ним швидко питання узгодити, думаю сказати типу "шофер спішить, сварить" вже б подіяло, а зараз не так.
А друга річ, вже в темі про лякалки писала, то його небажання йти, куди треба, і тікання в парку, попри дорогу, з магазину поки я здачу беру. Лякаю циганами, не сказала б що дуже діє.
І взагалі як то мудро "наказувати" за ті капризи? І завжди думаю чи доречно на наступний день згадувати йому його погану поведінку і "наказувати" тим, що не дати рибки половити, на машинці поїздити, т.п

[Sms]

Щодо "Я сам"- я даю робити все, що безпечно для неї. Почекає той шофер, нічого з ним не станеться 2 секунди погоди не зроблять! А нервова система дитини буде в нормі. Що стосується небезпечного - тверде ні! Бо це небезпечно, можно попектися, поранитись, шишку набити... Пояснюйте , як дорослому.
Що стосується втікань: я не лякала нічим, я казала про свої почуття: "Якщо ти втічеш і загубишся, що я буду без тебе робити? Ти знаєш, як мені буде погано? Я буду дуже сумувати за тобою і переживати! Плакати! " Ну щось типу такого. Загалом , не лякаю нічім, кажу про наслідки, які реально можуть бути і про свої почуття.
З останнього, в нас величезне бажання допомагати з усім, що робить мама. Сьогодні робили оладки з кабачків. Борошно було у склянній мисочці. Вона висипала до кабачків і кинула мисочку на підлогу. Я й кажу:"Ой, моя улюблена мисочка. Як мені було б шкода, якби вона , як яєчко з казки , впала й розбилась! Я б теж , як дідусь з бабусею гірко плакала. " а вона мені відповідає: "Мама, я більше так не буду. Я буду обережно".