Re: Слінгоситуації. Смішні і не надто

[Yummy mummy]

кидаємо болотцем в мимо проходящого хлопчика

"а завтра копнемо його в жопу"- як мама казала,щоб полетів ...

[гра з вогнем]

яке щастя. шо не ми одні любимо покакати перед самим виходом у повному параді! то у нас закон уже у мене інколи створються враження. що особисто мою дитину веселить та вся метушня...

[Marta]

гра з вогнем точно))) бувають такі деньки..
Звичайно, то не привід озлоблюватись на дитину, але всі ми живі люди, часом може так довести, що просто , я в таких випадках п"ю заспокійливе, і стараюсь глибоко-глибоко дихати і уявляти, що я на берегу моря, і плавні хвилі розкатуються по берегу....шшшшшшш.......шшшшшш........... :-|

[mala-karta]

да-да
бувають моментами деньки

я тоді намагаюсь згадати щось сумне, яке б мені нагадало, що в мене все дуже і дуже навіть добре.

А коли був менший - то взагалі лафа була. Можна було цицькою заткнути і всім культурно відпочити (і не треба в мене тапками кидати, наразі малий мене не роздягає :grin: )

[svetla]

гра з вогнем, В ціль. Бувають деньки,і не один,а кілька підряд. А ще до того всього дорогі родичі (в особі люблячого дідуся чи дядів-тьотів) всунуть своїх 5коп. щодо виховання дитини.
Так,це не привід для озлоблення і виплескування тої злоби на дитині,але... Інколи крикнеш,а тоді гальмуєш себе"що я роблю" :(
Так що ТРИМАЙМОСЯ! Терпіння,терпіння,терпіння і розуміння своїх дітей! :-|

[Natalinda]

[modtext]Продовження теми тут Бити чи ні?[/modtext]

[krapk@]

капец, яка жесть. mala-karta, це вже новий анекдот буде. В нас по сусідству теж сім'я, де тато директор школи. Людоньки, що я наслухана була тої зими, коли щодня по 3 години гуляла з малим під вікнами будинку!!!! Я, чесно, таких слів не знала. Хлопці вже старші, меньшому 6 років, але все одно, то просто піпец :mrgreen: От що татусь вчить дітей.....

[Ірунця]

я зара вам розкажу звідки

зранку встаємо у запісяному ліжку, потім сполоскуємо мамину зубну щіточку в унітазі, потім намазуємо на гребінець зубну пасту і розчісуємося, під час сніданочку розмальовуємо томатним соусом стіни і виливаєм чай на ковер. тихо дивимся мультик, поки мама чистить, типу відпочиваєм. потім змішуємо всі крупи в одному мішку а зверху притрушеєм борошном і поливаємо водичкою. відколупуємо кусок штукатурки від вікна, рощмальовуємо олівчиками обої... збираємося гуляти, тільки вдягнулися - какаєм в штани. по бистрячку переодягаємо, виходимо на двір і після важкого дня вирубуємося в калясці. мама везе в парк, тільки присіла на лавочку - встаєм, міряєм глибину калюж, голупаємо пальчиком собачу какашку і кидаємо болотцем в мимо проходящого хлопчика. мама рішає йти додому, а не тут то було з розмаху плюхаємося в калюжу. мама підіймає, пробує вести за руку, а тут і ви надійшли :grin:

Сподіваюсь це події не одного дня описані
Нє, я б не била, і навіть не сварила... Я б тихо посміхалась своїм сусідам по палаті

[Nymydora]

Нє, я б не била, і навіть не сварила... Я б тихо посміхалась своїм сусідам по палаті

зразу згадується Фрекен Бок: Я сошла с ума, какая досада! :grin:

[Marta]

Я б тихо посміхалась своїм сусідам по палаті

Ірунця то не смішно, а таки бувають такі деньки! Не слово в слово, але подібні дуже і дуже. Отако одна витівка за одною, але, як бачиш, сидимо ще тут і посміхаємось не до сусідів по палаті, слава Господи, а до моніторів....

В мене тоже колись так було, що в Подолянах я в енний раз після тисячі пояснень догнала Лізу в коридорі, коли вона від мене втікала поміж людей, коли моє серце чуть не спинилось від того, що я зараз загублю її з поля зору між масси народу, а перед тим був з самого ранку отакий теж "незвичайний деньок", як описала Гра, і нерви вже були просто на грані, я її зловила і таки дала по попі. І замічаю хлопець з дівчиною йдуть і вона йому каже :"Ото капець, за що???"
Ага, я б зараз відповіла за ЩО, але хто пойме і для чого комусь пояснювати?
Просто ми бачимо картинку і робимо свої висновки, а насправді все може бути трохи інакше, ніж ми бачимо.