гра з вогнем написав:солідарна з чоловіком з останнього допису.
мені дуже не подобається, коли чужа людина робить мені зауваження, навіть під виглядом порад чи з найкращими намірами.
я мама. це моя дитина. якщо мене щось турбує, я запитаю сама.
якщо когось щось турбує в моїй дитині, це не мої проблеми і я б не хотіла, щоб вони ставали моїми.
також я б не хотіла, щоб болячки своїх дітей інші люди проектували на мою дитину.
ми не лікарі, лікарської освіти не маємо і те, що для одного патологія, для іншого може бути нормою.
Нє, ну якщо лізуть з : "Вдінь її,їй холодно,"чи не давай щось чи навпаки-давай, то мене то так само нервує.
Я мама, і я вирішую. Але є таке,як проста розмова. Просто людина розповідає, що в неї було так. Вона не змушує щось вас робити, просто дає інформацію для роздумів, а ви вже,звичайно, вирішуєте.
От наприклад,в мене є подруга, яка багато почерпнула з моїх порад щодо догляду за дитиною,чого вона не догадувалась зробити чи просто не знала,що таке є, чи так можна, то їй, я вважаю, трохи легше від того, бо я до всього приходила методом проб і своїх роздумів.
А на вулиці чи будь-де інде мене хвилюють чужі дітки, як свої, бо це в першу чергу, люди, а ми живемо в соціумі, і мали б один одному допомагати хоча б щирою порадою, розмовою, чи чимось іншим.
Мама-це безумовно, командир і перша людина у вихованні дитини, догляді, харчуванні, т.д. Але дитина не є власністю мами, а за здоров"я дитини мама несе кримінальну відповідальність, тому якщо є явні якісь признаки того, що треба звернутись до лікаря (я не говорю про конкретний випадок з зубчиками), а мама не слухає, хоча їй всі про це говорять, бо це ж її дитина і вона не бачить в цьому потреби, то можна ще й сплатити величезний штраф (чи понести іншу відповідальність в залежності від того,до чого це привело).
Тут нічого поганого нема. Друга справа, чи послухають тебе? Але то вже не тобі рішати. Принаймні, совість тебе мучити вже точно не буде. ;) 
