21 червня 2010, 08:24
Всі ми хороші мами і всі ми дуже любим свої діти, факт!!!! Але навіть найкраща мама не може впильнувати активну дитину яка щей активно пізнає світ. Падіння з дивану, гострі кути в хаті (яких раптом виявилося недзвичайно багато :) ) та ще багато інших "ударних" випадків. З чим ви мали справу, як реагуєте, які запобіжні методи (захисні накладки на кути) використовуєте????
21 червня 2010, 08:30
Ми два рази падали з дивану,один раз я з ранку була в отрубоні а моя дитина вчилась по дивані повзати, (незнаю хто більше плакав, Софія від болю чи я від страху) другий раз не вгледіла
Ще один раз висіли з дивану вниз головою, пробували пірнати, я виявилася швидше :) Регулярно доця таранить сервант, падає, плаче і знов йде таратини той сервант
Воюєм з 10 літровим кегом, завжди вигравали битву, но кег був порожній, одного разу, мама не вгледіла
, програли повніському кегу
Загалом в мене по хаті в небезпечних місцях лежать захисні бани, одіяла скручені ))) короч великий трикімнатний манеж
21 червня 2010, 08:33
Ми падали з дивану, як тільки навчились перевертатись. Я тоді підстеляла внизу щось м"якеньке, щоб єслі шо, то хоч м"яке падіння було. Кути не закривала, було пару ударів, але легких.
Реагую нормально. усі ж діти з цим ростуть. Але нас, мамам, починає гризти совість, мол, я погана мама, недогледіла і т.п. тому, якщо з дитиною все ок, то треба працювати мамі над собою. а то часом як почнеться давка на мозги: досить того, що сама себе гризеш, то ще й збоку "добрі люди" торочуть "ай-ай-ай...ну а то як так дивитися за дитиною..."
21 червня 2010, 08:37
забуда добавити, ми з 4 місяців живем на підлозі, нема звідки палати, но є шо таранити
21 червня 2010, 10:52
Ми вже давно намагалися впасти, але я встигала підхоплювати.
а тут ....на миить відвернулася і - геп....реву було...
мене донині совість мучить.
перебралися на підлогу - звідти нема куди падати, але є...металева ніжка дивана, ручки комода, а синуля часом сидить-сидтиь, а то й звернеться на бік. так боюся щоб не навернувся на ту ніжку чи ручку..
треба ще одною ковдрою робити запобіжний валик, або накидати подушок.
і розумієш, що так є, що падають вони, що жодна дитина не виросла, не падаючи...а скільки ше будуть і коліна обдерті і лікті...а все одно серце мамине стискається ...
21 червня 2010, 14:16
Без того діти,дійсно,не ростуть...Звичайно,треба зробити проживання дитини максимально безпечним,забрати всі небезпечні предмети,ліки,гостре,кудись подалі,закрити розетки,т.д. Але,з другого боку, дитина має хоч раз пристібнути пальці дверима,щоб знати,що там болить і більше не пхати, впасти з дивана, щоб навчитися злазити з нього, набити свої шишки, бо вони, в принципі, так і пізнають світ...Мені повезло-моя як падає, не плаче. Встала і побігла дальше. Терпелива якась,чи що?
Якщо дуже сильно,то варто її просто обняти і за пару секунд вже сльози висохли...Але зате знає, що поріг треба акуратно переступити, а як лізеш під стіл-то пригинати голову,а як падає назад-групується. Це все досвід. І він теж дитині потрібний.
І ще. В дітей до року кістки, особливо череп-пружинять при ударах і ризик дійсно травм набагато менший,ніж в дорослої людини,в якої череп вже твердий. Це для заспокоєння...)))
21 червня 2010, 17:43
ми теж з дивана падали.Я недогледіла.Думала що посивію коли почула той ГУП і плаааач.
Тепер трохи спокійніше.Біжу заспокоюю і пояснюю що треба під ножки дивитись.Іноді буває і так,що доня впаде,встане,сама поцілує забите місце і далі грається.Вона в мене терпляча
21 червня 2010, 22:13
Ого а вас тут багато . а то я думала що одна така розтелепа . Без того звичайно ніяк , але нехай поменше .
21 червня 2010, 23:15
Ураааа! навчився нині злізати з ліжка - сам!!!!!!! :P раніше підповзав до краю і розвертався, а за два дні навчився! спочатку страхувала, була поруч, а тепер знаю, шо не впаде
а взагалі про падіння - то я таки за тих хто вчить. Да, страшно, але шухляди відкриває акуратно, на стільчик, шо хитається не полізе, а подає так прикольно на попу
одним словом - Нікітіни в практиці :D
24 червня 2010, 10:23
Русланчик завжди любе втикати в акваріум, а тепер вже йому цікаво стало його руками хапати. Ми його вже задерли високо, то дитя як дереться туда, то обов'язково має добряче гримнутися. Доведеться переносити акваріум в іншу кімнату.