"Бойові травми" наших діток

[Alisa]

Позавчора моя дитина впала, що довелося поїхати в травмпункт.
Все обійшлося. Але в мене з*явився страх, що я не можу впильнувати дитину.
В голові постійно страшні картини - то дитина збирається по сходах і падає. То падає з качелі. То ровер наїждає... То ще щось...
Моя уява малює страшні речі. А сьогодні сусідка каже, подивлюся за твоєю дитиною, ключі від квартири шукаєш, бо він ще маленький може впасти зі сходів. А я навіть про таке не задумувалась...
А реально - всяке могло статися, поки я відкриваю двері. Тепер думаю...
Короче, щось мені зле.
Як ви справляєтеся зі страхами за дитину? Чи були в вашої дитини травми і падіння і як ви від них відходили.

[Marta]

Завжди страшно, звичайно, але все передбачити неможливо...
На нас вже також і велосипед наїжджав, і зі сходів летіла, і з ліжка падала, і руку вивихнула, і головою скільки разів билася, це дуже страшно і також думаєш:"А що, як..."..За дитиною, звичайно, треба дуже слідкувати, вчити бути самостійним, уважним, обережним, т.д. , але найкраще допомагає саме справитись з тими страхами і картинками в голові- віра в Бога і знання того, що Він все бачить і знає, без Його відома ні одна волосинка не впаде ні з чиєї голови, на все Його воля. І ще завжди прошу в Бога охороняти мою дитину, або кажу "Спаси і Сохрани".
Дуже допомагає, бо оце переживання може перерости в просто маніакальну якусь форму, коли дуже боїшся за дитину і дуже її опікаєш, не даєш нормално розвиватися. (не бігати,не лазити, не кататися на качелях і гірках, велосипедах)- я знаю таких мам. Розумію їх, проте треба з цим боротися, бо ні до чого доброго це не приводить.

[Natalinda]

Я борюся самонавіюванням, самопереконанням і всім само- чим тільки можна.... Місцями допомагає))) А от вчора то в мен просто була майже істерика, добре що бабуся наша була підбоком (хоча впевнена шо якби не було бабусі то істерики б не було, тобто була б пізніше напевно) В кухні на столі стоїть електрична мнясорубка і дитина натиснула кнопочку і те чудо техніки включилося, бо хтось хто останнього разу користувався не витягнув з розетки....і тут за пару секунд такі картини в голові, шо краще не буду згадувати і описувати..... тут ше наш таточко сказав шо треба мол виключати такі речі, ніби я сама про то не подумала...обшем поістерила сама собі, поки бабця дитині зірочки на небі показувала і місяць і далі взяла себе в руки.
Цілком і повністю погоджуюся з мартою, тре боротися з страхами і вчити дитину самостійності і обережності. Мій чоловік терп як бачив як я вчу дитину вилазити на гірку і зїжджати з неї, а я все одно вчу, і намагаюся не казати "не лізь, бо впадеш", а казати "будь обережний, дивися під ноги" і т.п.
Дотримуюся думки нехай щось станеться в мене на очах і я знатиму що.
Діти ростуть з падіннями, гулями, синяками. мені як і кожній ормальній мамі страшенно шкода дитину і я із задоволенням сама б стукнулася головою в стінку чи впала з ліжка, шоб цього уникнула дитина, але я своє вже відпадала, тепер черга Юрчика...

[happymami]

Знаєте, я якась мабуть ненормальна, але я надто безпечна. Бачу вже не раз. Мабуть тому, що намагаюся проводити паралелі зі своїм дитинством. Коліна в мене вічно були поздирані до крові, так я ганяла. То думаю - чому я тепер так трясуся над тими вавками в дітей на колінах? Діти з тим, мабуть, можуть рости. Крім того, пам'ятаю зі своїх гулянь на ковзанах, що падати в юному віці, то зовсім не те. що падати в нашому віці. Діти якось чи менший больовий поріг мають, чи шо, но для нас зараз проблема впасти навіть взимку. А подивіться на дітисьок в своєму дворі. Вони ж постійно падають, встають, далі біжать, знов падають... Тому, думаю, варто дитині наголошувати, що така то і така то небезпека є там то і там то, але хай рішення приймає сама. А ми будемо лише трішки контролювати і страхувати. На турніках кажу - тримайся міцно, вище певної межі не залізай. На горці кажу - будь обережним, дай руку я допоможу. На нерівній дорозі при бігах кажу - дивися під ноги, не спіши. На сходах кажу - тримайся за перила і не перехиляйся. На дорозі даю руку
А про ключі, то мої діти 5,11 і 2,3 постійно по 5-10 хв мене чекають на коридорі і всі сусіди кричать, що як я їх так лишаю самих в коридорі, але я спокійна чомусь. Бо навчила, що ходити по сходах, лише тримаючись і неспішучи. А голову між прутики не пхати, бо не витягнеш потім. Всьо. Пару разів хотіли заглянути вниз, о я взяла на руки, показала шо там страшно, пояснила, шо голова якшо залізе між прути, то потім не висунеш, ми навіть спробували поекспериментувати і таки не могли без мами висунути голову, тай по тому.

А страхів не маю ніяких. Може тому, шо як Марта покладаюся на Бога. Може тому, шо мої діти дуже ніде ще не попадали. Максимум - падали з ліжок-табуреток. А може тому, шо в мене якесь відчуття страху за дітей вимкнене в голові :? . А може тому, шо я вважаю шо добре їх пильную, а там де має бути, там не впильнуєш, навіть якби ходив за дитиною по слідах. А може тому, що діти в мене обоє не надто нарвані в тому плані, що бояться машин, бояться небезпек і знають, що треба біля дороги добре зупинитися і чекати на маму, або що.

[олеся]

Мій малий впав так що наклали 2 шви на лобі йому тоді було 2р3міс. Дивно що впав на ліжко яке було застелене товстезним пледом, це було на моїх очах бо не повірила б інакше. А рік тому лишила свекрусі дітей то він травмувався впав знову на лоба до залізного краю сходинки в хаті то такого синяка і гулю набив що капец гуля була як нормальна мандаринка по розміру я була в дикому шоці коли побачила. Потім той синяк розійшовся по лиці навколо очей і гуля теж розійшлася по лиці :istereka: Та вся "краса" сходила десь місяць.

[Alisa]

Олеся, воно чомусь так завжди на очах і в несподіваному місці.
Ми теж їздили в травмпункт, коли Ілля при мені злазив з ліжка після сну.
Нічого не передвіщало падіння...
Тримайтеся :гуд:

[олеся]

Після таких випадків в мене з'явився постійний страх за малих. тепер практично не залишаю їх самих. Найбільше боюся залишати їх на подвір'ї хоча ніби і нічого небезпечного як звичайне подвір'я на дорогу не вийдуть - брама на ключ, пісочниця, качеля, грядки, дерева то ми гілки старалися обрізати знизу щоб не дістали, бо менший в своїх 1.5р на 2гілку заліз криниця на замку(вода є в хаті) правда сходи, але на них пригод не було. Але то вже не страх а паніка :istereka: .

[irinka]

Діти ростуть з падіннями, гулями, синяками. мені як і кожній ормальній мамі страшенно шкода дитину і я із задоволенням сама б стукнулася головою в стінку чи впала з ліжка, шоб цього уникнула дитина, але я своє вже відпадала, тепер черга Юрчика...

Мій синочок вперше впав з дивана в 7 міс , (бо між диваном і стіною ще трохи місця) це він так сідати вчився
А недавно впав ввечері після купання, я на хвилину взяла піжаму, а тут таке :evil: незнаю ще скільки таких моментів я зможу пережити поки не посивію :omg:

[Галина]

В мене вчора донечка меньша з дивана впала. :istereka:
В мене був такий шок. Я навіть не можу уявити як то сталося. Лежала поперек дивана, я тільки за підгузником відвернулася, дивлюся мала вже на коврику лежить...

[мешканка]

Галина :emphaty: Будьте тепер дуже обережні! падінь попереду ще багато, але поки воно таке малесеньке, то треба повважати.