в нас був дуже нездалий період.
Ромка не хотів лягати спати і якщо просинався вночі, то теж були проблеми з вкладанням назад.
Почалося все з хворання.
Вночі Ромка проснувся і довго крутився не міг заснути (то була ніч, після кої температура була 38.9 вдень). Мені він здався якимсь гаряченьким. Спитала, чи хоче пити. Сказав, що хоче.
Якоїсь радості я його потащила з собою на кухню (він може сам в темній кімнаті почекати мене кілька хвилин). Там включила світло, налила компоту. Малий до кінця проснувся.
Занесла назад в кімнату, пробую знов вкладати - не хотів, просив пити. Після 2-ої кружки я не витримала, насварила і сказала, що пора спати.
Ромчик ревів, просив компоту, знов ревів
Бідося.
Я його знов насварила.
Ромчик довго не міг заспокоїтись, плакав. Як тільки пробували лягати - крик, "компоту!!!".
Тримала на руках, під ранок заснув навсидячки.
Вдень спав тільки на руках і тільки сидячи.
Вкладання на ніч відтоді перетворилося на кошмар. Тільки горизонтальне положення - "компоту!!!!". Виключити світло - теж крики.
Засинав дуже тяжко, крім того ще й ми майже не гуляли, почував малий себе добре, енергію не було де дівати і лягав з кожним днем все пізніше і пізніше.
Я нервувалася спочатку, потім махнула рукою, лягали спати в першій :o
Боязнь "лягання спати" залишалася (горизонтально лягати чи виключати світло), зі всіх сил боровся зі сном. І компот залишався...
З малим ми безсонними вечорами переробили кучу справ, поставили дядікові програмки всякі на компутер, вивчили віршики, прибрали в шафі...
Коли стрес від нічної спраги, просипання і мого "построєнія" (блін, це ж треба було так по ідіотськи себе повести і мати півтора тижні проблем
) почав проходити, на прохання "компоту" почала говорити "татко прийде і принесе нам, добре?" (а татко на роботі був...) і щось в такому роді, Ромка точно не хотів пити, погоджувався на татків компот, і ми вкладалися спати.
Я дуже рада, що отой період нам вдалося пережити без всяких "дати прокричатися" і т.д. Просто мені треба було взяти себе в руки і помогти малому заспокоїтися.
Тепер малий ганяє надворі і знов настала лафа - Ромка змучується і гарно засипає по свому старому режимі.
Багато букв, а мораль така: дітиська наші - самі кращі і треба завжди бути з ними, пробувати їх зрозуміти і щоб не сталося - старатися зберігати спокій і ставитися до всього по-філософськи.