Родинний форум "Сімейка"

Дівчата, які ще секрети виховання ви використовуєте?

В нас зараз якись тяжкий період. Все через "нє", ну це ще я якось можу зрозуміти. А найбільше мене зачіпає, що як щось малому не догодити, чи навіть просто в нього самого щось не получилось і він "знервувався", він починає ображати мене кажучи всяке таке "а хочеш, я тебе зараз вдарю", "сама будеш істи то", і ще всяке таке, що мені неприємно слухати. В нього навіть голос під час цього змінюється. Стараюсь відповідати по доброму, ігнорувати, переключати увагу. Все збираюсь купити собі затички у вуха, щоб деколи просто не чути тих балачок. Бо то таки дуже виводить з рівноваги. До речі, якщо я таки зірвусь і почну не по доброму кричати, то ця ситуація по часу закінчується швидше, бо як по доброму терпіти, то деколи 30-60 хвилин може ходити і воркати Але знаю, що кричати НЕ можна, всіма силами стараюсь цього не робити...

Я йому говорю, що то природньо розлютитись, але не треба свою злість виливати на близьких людей. І Бозя дивиться (кажу). Ще розказую історію про те що образи як забитий цвяшок в дошку, навіть як витягнути цвяшок, то слід залишається.

Десь читала, що якщо дитина погано себе веде з мамою-татом, то означає, що вона з ними дуже близька, типу то добре. Ну але я ж теж не безсердечний робот.

Може поділитесь, як ви виходите з подібних ситуацій? Як зробити так щоб мама-батьки були для нього "святими", яких треба любити, поважати і НЕ ображати?

у нас тато у всьому потакає дитині. Наприклад дозволяє сину їсти солодке коли він ще не поїв. Тому тато гарний а мама ні, бо багато в чому йому відмовляю. Тому у нас постійно на цю тему суперечки.

І в нас бачу загострення буває після вихідних з дідусем і бабусею, які все догоджають.

Всюди пише, що дитині треба рамки. Але як то по доброму і гармонійно їх ставити?

А я підвищую голос, коли син мене дратує чи нервує. І кажу йому про те, що почуваю. І коли мені весело з ним, кажу про це. А як він по-іншому має зрозуміти, які емоціі його поведінка викликає в інших?

TYulia Рамки точно мають бути. З того, що я читала, то своїми криками-плачами діти часто випробовують батьків на міцність. Скільки у них вистачить терпіння і сили відстоювати ті такі рамки. І батьки в тому плані мають бути непохитними. Як би це збоку не здавалося жорстоко моментами, але в кінцевому варіанті для дитини це буде в плюс.
Існує думка, навіть якщо батьки дуже хочуть бути друзями для своїх дітей, все ж вони мають проявляти свій авторитет і силу. Встановлювати рамки, контролювати, нести відповідальність. Бо в силу свого віку і розуму, дитина сама це не в змозі зробити. Вона не завжди навіть може справитися зі своїми емоціями. Але з вищеописаною методикою поведінки батьків вона буде розуміти, як би важко їй було, є хтось старший, який завжди допоможе, вкаже, як можна робити, як ні. І в майбутньому буде дотримуватися цієї лінії. Не знаю, чи змогла правильно пояснити, але якось так.
З власних спостережень можу сказати, що до моєї дитини треба говорити не один раз. Він часто настільки зосереджений на тому, що робить, що мене просто не чує. І іноді, щоб вивести його з того стану, треба сказати голосніше і емоційніше. Але зі свого дитинства чітко пам'ятаю, як то неприємно, коли на тебе кричать і сварять, починаєш боятися такого прояву емоцій... Тому дуже не хочу кричати на свою дитину (хоч і буває зрідка), щоб у нього не було такого ж страху.

Киньте пліз, лінки, на якісь гарні статті про перехідний вік і як його пережити

Стаття про виховання і відносини вчителі-діти-батьки.