Дівчата, які ще секрети виховання ви використовуєте?
В нас зараз якись тяжкий період. Все через "нє", ну це ще я якось можу зрозуміти. А найбільше мене зачіпає, що як щось малому не догодити, чи навіть просто в нього самого щось не получилось і він "знервувався", він починає ображати мене кажучи всяке таке "а хочеш, я тебе зараз вдарю", "сама будеш істи то", і ще всяке таке, що мені неприємно слухати. В нього навіть голос під час цього змінюється. Стараюсь відповідати по доброму, ігнорувати, переключати увагу. Все збираюсь купити собі затички у вуха, щоб деколи просто не чути тих балачок. Бо то таки дуже виводить з рівноваги. До речі, якщо я таки зірвусь і почну не по доброму кричати, то ця ситуація по часу закінчується швидше, бо як по доброму терпіти, то деколи 30-60 хвилин може ходити і воркати Але знаю, що кричати НЕ можна, всіма силами стараюсь цього не робити...
Я йому говорю, що то природньо розлютитись, але не треба свою злість виливати на близьких людей. І Бозя дивиться (кажу). Ще розказую історію про те що образи як забитий цвяшок в дошку, навіть як витягнути цвяшок, то слід залишається.
Десь читала, що якщо дитина погано себе веде з мамою-татом, то означає, що вона з ними дуже близька, типу то добре. Ну але я ж теж не безсердечний робот.
Може поділитесь, як ви виходите з подібних ситуацій? Як зробити так щоб мама-батьки були для нього "святими", яких треба любити, поважати і НЕ ображати?