Я тожу думала колись що то всьо видумки і насправді такого нема. Бо уявних друзів я не мала ніколи. Бо мала купу псів і котів
. А тут
Моя дитина хворіє вже другий місяць поспіль
відповідно, я не можу сидіти вдома - бо інакше мене виженуть з роботи.
"Зголосилася" наша бабця посидіти з нею.
І почалося "Марійка захрипла!", "Марійка кашляє!". Я спочатку подумала, що то свекруха дзонить до своє сестри (її звати Марійка), а мала запамятала і копіює.
Коли я сижу з малою в дома, то нема ніякої Марійки. Ще 1-2 дні щось може таке казати "Марійка мене розбудила", "Марійка не хоче спатки/їсти". А тоді забувається.
Ото сиділа з малою тиждень - не було Марійки.
Пішла сьогодні на роботу - прихожу і знову цілий вечір "Марійка то, Марійка сьо...".
Реально починає дратувати.
Беру її випитую "Де Марійка стоїть? А Марійка має плаття? А які коски?" і т.д. То Аня відповідає що незнає і в тому роді. За руку з Марійкою не ходить, але коли кличе Марійку то "повертається в її сторону". Але так дратує, коли я кажу "Подивися, яка зірочка гарна біля місяця!", а вона "Марійка! Подивися - зірочка!".