Родинний форум "Сімейка"

Пропоную до обговорення тему: вчити чи не вчити дитину захищатись від інших дітей? Виникла у нас така ситуація, на яку я не знала, як реагувати: в пісочниці з нами бавився хлопчик-забіяка. Він агресивно забирав у малої іграшки і, навіть, якщо вона не давала, то виривав з рук, малеча розплакалась, а я намагалась пояснити, що треба ділитись, що він маленький і ще не розуміє (але хлопчик був не дуже й маленький і прекрасно все розумів), що пограється і віддасть...але віддав тільки коли ми вже збирались і то мама сама вирвала в нього з рук. І цей же хлопчик навмисне бив по голові іншого хлопчика відерком... Я ніколи ще з таким не стикалась і не знала, як себе вести... Чи говорити з мамою, але по мамі видно, що краще не нариватись... чи сваритись на чужу дитину, але ефекту з цього не буде....чи вчити власну дитину давати здачу, штовхатись...але це теж не дуже добре. Говорила з чоловіком, він казав, що обов"язково вчити давати здачу... Бо є діти, які самі вміють дати собі раду, а є такі, яким треба допомогти. Мовляв, наша країна є дуже жорстокою, в нас є багато дітей, якими ніхто не займається, які є невихованими, жорстокими, агресивними, які шукають насилля і одержують задоволення від знущання над кимось і. якщо не дати відсіч такій дитині-то вона буде ввесь час принижувати і знущатись над слабшими чи чемнішими за себе. І таке є і в садочку і в школі, а, якщо дитина не вміє за себе постояти, вона стає предметом знущання. Знаю, що це 100% правда, бо сама "виборювала" собі місце в школі...От,що ви думаєте, як діяти в такому випадку?

Ні в якому разі самій не вирішувати конфлікти за дитину.
Це гірше ж для дитини, бо мама не завжди поряд, та й насміхання "мамин синочок чи донечка", дитині добре не зроблять.
Вчити дитину, що забіякою бути недобре, але за себе треба вміти постояти.
Я б не хотіла, щоб моя дитина стояла і терпіла чиїсь знущання, бо вона бачте така от добра. Ні. Хай вчиться давати здачі. І хай вчиться також розрізняти, що таке давати здачі, а що самій бути нахабною та забіякою. І я думаю, що багато залежить від батьків. Ми маємо скерувати, дати поштовх, щоб дитина розуміла правильно, в яких ситуаціях можна дати здачі, а в яких не проявляти агресії.

Хоча є випадки, що батьки тішаться з дитинки-забіяки, мовляв, дасть собі раду в житті....
а коли тій розбещеній дитинці натовчуть носа, то самі ж біжать виясняти стосунки, забуваючи, що їх дитинка сама ж напросилася...

Повністю згідна з Naya. ;)
Вчити розріняти:даю здачі - б'ю сама(сам).
І про тих мамочок,які біжать виясняти стосунки,коли їхнє чадо-забіяка само напросилось...Ото таких бааагато.І саме ці діти будуть і далі задирами,бо знатимуть,що за них мама когось насварить. :(

Думаю на чужу дитину не варто кричати, мені б точно таке не сподобалось, а от на маму гавкнути можна, як вона таке дозволяє.
За дитину здачі давати не потрібно, згідна з Лесею, але є такі діти, що за себе не постоять. Батькам потрібно звернути увагу і якимись методами підвищити самооцінку дитини, що вона таки сама справиться.

от тим хлопчиком, котрому дали по голові виявились ми... І я собі також чесно кажучи не находжу тепер місця. Це перша така ситуація. Але думаю не остання. Проблема в тому, що малий в мене дуже добряга по натурі. Він сам всім всі забавки повіддає, а сам без іграшок залишиться, як в доброму гуморі. Деколи звичайно впреться і не поступиться. Але частіше все таки добряга. І це трохи проблема. Я незнаю як навчити його правильно. Битись не вчу, бо ж має сестричку. Між собою конфлікти вирішують завжди самі. Але і не бються. Тому напевно просто і не чекає такої реакції від інших діток. І як правильно його навчити. Не хочу, щоб був маминим, але і поки не уявляю як таку дитину правильно скерувати...

Впершу чергу навчитись мамі відстоювати свою дитину.
Дитина не зобов'язана віддавати чи ділитись своїми іграшками з дітьми на дворі. Ви даєте поносити припустиму сережки чи каблучку сусідці чи першій ліпшій знайомій? Для малечі іграшка теж дорога річ і давати гратись нею має право лиш вона. Альтернативний варіант обмін : ми дамо відерко,а нам пасочку. Або якщо дитина в даний момент не грається іграшкою. Але на першу вимогу іграшка повинна повертатись власнику. В цьомуи віці в них з'являється ""моє-чуже" І деякі діти дуже важко сприймають, як їх іграшки беруть інші.
Друге, те що вчити давати здачу треба, але з якого віку? Чи зрозуміє і як зрозуміє дитина півтора-дворічного віку таку науку? Якщо хлопчик був старший,то треба було м'яко і без агресії забрати в нього свої іграшки, або сказати його мамі, що Вам ці іграшки потрібні. Для того на майданчику є мама, щоб захистити своє дитя. Якщо дитина б'є Вашу дитину.Візьміть хлопчика за руку, і твердо скажіть,що не дозволите ображати свою дитину. Ви ж не будити бити того хлопчика, сваріться з мамою. Якщо в маи притензії, поясніть їй ситуацію. Вона відповідає за сина,хай впливає на нього. А як не відерком поголові, а патиком в око? Буде думати про адекватність мами? Якщо вкрай неадекватна мама, то забирайте дитину на інший майданчик.

Незгідна з Naya і згідна з Радмилою.
А хто дитину має захищати, як не батьки?

От мій малий наприклад, поняття не мав, що той хлопчик йде забирати лопатку. Я говорю свому, що тримай, бо хлопчик буде забирати. І якщо забере, коли малий проти - заберу назад і віддам свому. Забирати чуже теж не дозволяю.
Прекрасно тепер малий розуміє, що якщо хтось йде забирати - то треба тримати і не давати.
"Мамин синочок" то вже в старшому віці з'являється, тоді дитина сама не захоче бути маминим синочком (згадайте себе, як хотілося бути "самостійним" і "дорослим"). А зараз нехай знає, якщо що - мама і тато завжди захистять. В майбутньому дуже пригодиться.

До слова, найскаженіші діти на нашій вигулці (які гасають і все забирають) - це якраз ті, за яких ніхто не вступався. Вони просто звикли, що з ними так - і вони самі так роблять. А мама стоїть і дивиться - ну забрав, ну що ж зробиш....

Згідна з останніми. Батьки мають слідкувати, якщо треба вмішуватись по мірі потреби. Адже ваші діти ще дуже маленькі. Їхній психологічний світ ще не знає моє- не моє. Вони цього навчаться в процесі росту, та й характери у всіх різні. В старшому віці дітей обов"язково треба вчити як оберігатись і захищатись від насилля. Зараз психологічне насилля, переноси і агресія до дітей особливо сильна, і від дітей і від батьків чи вчителів. Дуже сильні травми!!!
Наведу 2 приклади:
1. дівчинка 5 років на танцях в Б...Тільки почала ходити. Незнайома група ще, вчителька. Через 1 місяць- всі стоять у колі. а вчителька каже: ДІТИ, ПОКАЖІТЬ ПАЛЬЦЕМ ХТО НАЙГІРШЕ ТАНЦЮЄ!

весело, це моя знайома, з танців забрала.

2. Дівчинка 9 років на занятті з малювання в гуртку. Причмелена директриса заходить в той момент, коли дівчинці звонить мама спізнившись на 5 хв. після перерви (врахуйте, що це не школа, заняття платні), щоб сказати дитині важливу інформацію яка змінилась. Директриса вихоплює телефон з рук дитини, та каже що це мій, вона забира його з класу- кричачи- Ти що не знаєш що не можна під час уроку говорити? І каже що не віддасть.


Це моя мала. Директрисі повезло, що в школу не встигла приїхати я. Я тільки прийшла на прийом, і не змогла покинути роботу. Бо думала що школу розірву. Тепер, Оксана,я теж шкодую що не пішла. Бо швиденько пішла моя мама, директриса дуже вибачалась,пояснила що такі правила. і мама просила мене так все залишити. Я мамі уступила. Чесно..теж шкодую.. Бо може ще якась дитина постраждає...Моїй Дитині телефон віддали, вона бідна сплакалась, але ми її втішили що все вирішилось...іт.і.


3. Школа- урок англ. Дівчинка прийшла пропустивши 2 тижні. Зробила те, що задали на останній раз, за пропущені у Векбук листки не ставить вчителька знаки питання( а пропущені, бо ті що були колись зроблені наперед- теж мали знаки питання), а ставить 2 з 12.


Це теж моя мала. На цей раз мій чоловік прийшов, вчителька сказала що давно його не бачила, а оцінки просто не рахуються, вони будуть виправлені.

Я б могла навести ще сотні ситуацій. в багатьох ситуаціях у іграх з дітьми, як щось починало бурлитись, я просто питала- Дівчата, вам помогти кусатись. битись, розкидати. ділитись. Тоді вони приймають вас теж в Ко і граються. Інколи просто спостерігаю, але якщо треба- вмішуюсь відразу.


Я така мама. Захищаю, висловлюю свою думку і часто не приймаю інше. Що зробиш...
І ніхто вам не скаже добре чи погано зробили ви. Це тільки вам судити.

Але скажу вам, чим дитина стає старша - тим гостріші і моральніші травми. І відпускаючи її від себе - споглядайте. Не фанатично за нею ходіть. Як іде, моліться довіряючи її під покров Матері Божої. Але захищайте як потрібно, бо хто її як не ви захистить? ХТО?

Марі, я не писала про ситуації - дитина-дорослий.
З описаними ситуаціями я повністю погоджуюся.
Якшо дитину ображають чи несправедливо відносяться до неї ті, які не рівні з нею, старші, сильніші, приміром, то обов"язок батьків безумовно заступитися за дитину.
Тут і сперечатися нема про шо.
Але як моя дитина буде бавитися в пісочку і така ж сама дитина буде там задиратися, то вважаю за краще, що тут варто дітям між собою розбиратися. Звісно під маминим спостереженням, щоб можна було в любу хвилину втрутитися. Але, якщо який хлопчака віку мого малого, буде його намагатися бити відерком по голові, то я скажу дитині, що таких от задирак теж варто чимісь гримнути, аби надалі неповадно було. І якщо після того мамочка того забіяки хоч не так гляне на мою дитину, то вона матиме справу безумовно зі мною.

Ги-ги..хоча то все в мене в теорії...от підросте синуля і може я тут чаво інше напишу...

Найа, та й не коментую ваші рішення. Просто своє написала. Мені просто зараз вже важко згадати як там було в пісочниці, та й з дочкою вже так не гуляю. Але пам"ятаю, що я часто в дит.віці гралась разом з дітьми. Щодо того, щоб гримнути іншого у відповідь? Не знаю...І однозначно те, що в дитинстві гратись в пісочку з іншими дітьми було легше дитині, аніж потім в років 5-9 слухати образи і сперечатись між собою за щось...