Книжка "Покажи мені!" провокує суперечки. Я ж знаю одне. Пошле, збочене, неадекватне чи ще якесь ставлення до сексу нав'язується батьками. Діти сприймають абсолютно все природно! І зазвичай про секс і близько не думають.
В моєму дитинстві сталося три історії, які добряче запам'яталися. Вони б не запам'яталися так, аби не образа на батьків і нерозуміння їхніх дій. Я б забула про ці "еротичні" епізоди геть. Але старші доклали руку, аби в 25 я про них писала в жеже :)
1.
Коли мені було років 5-6, ми пішли в гості до тьоті Ліди. У тьоті Ліди було троє дочок, бездоганно вишколених, неймовірно красивих і дуже талановитих. Мені тими дівчатами проїли весь мозок, бо весь час ставили в приклад. Як вони тчуть цілими днями, а потім ці роботи продають. Як вони "строєм" ходять чистити картоплю на величезну ораву людей. Які вони слухняні і т.д. Але мова не про те. Ми прийшли до них в гості, сиділи в хаті на дивані (сімейство жило в приватному будинку в селі). Було жарко, я була в кологотах і кофті, одна з сестер (точно не пам'ятаю - молодша чи середня) теж була в колготах. Ми дуріли, борюкалися. І ось ми сидимо на дивані одна напроти одної, і я пальцями ноги пихаю подружці між ніг - просто наче відштовхую в процесі гри її від себе. Мені це місце - між ніг - видалося дуже зручним для відштовхування, тим паче, що вона широко розставила ноги, бо впиралася, аби я не звалила її з дивану. І тут це побачила її мама, тьотя Ліда. Який скандал піднявся... Я не пам'ятаю деталей, може мені і вліпили по вухах, але пам'ятаю відчуття від скандалу, де йшлося, що я розбещена, і раз я така, то щоб не сміла з її дочкою гратися... Ніколи більше не смій туди ноги совати, сварилася жінка. Я пам'ятаю, що вона була дуже розгнівана, а я не розуміла, за що? Адже її дочка не менше пхалася, і у живіт, і у голову... Це був рівноцінний бій двох суперників, то чому мене так сварять?
2.
В років 6 я і моя подружка Люда дуже товаришували з Людиним двоюрідним братом, якому тоді було 12. Він приїжджав вряди-годи з Хоролу і вигадував цікаві ігри. Свого часу хітом сезону стала гра "в ферму". Не дивно, жили тоді у селі. Ми були то коровами, то козами, то ще кимсь. В своїх іграх повністю відтворювали життя тварючок. І ось найцікавішим і найзагадковішим на наші дитячі уявлення був процес "водіння до бика" (чи до жеребця, чи до цапа). Це коли ми спарювалися. Таємничим діло це було не тому, що нас дивували дії, які в процесі гри здійснювалися. А тому, що Роман завжди виключав світло, і ми сиділи в темряві, і це було дуже цікаво та дивно. Баба Галя, доярка, працювала на справжній фермі, і сном і духом не знала про наші розваги... А Роман спершу залазив на нас зверху (ну які сільські діти не бачили, як спарюються тварини?), відтворюючи специфічні рухи, а потім придумав нове. Ми роздягалися до гола, лягали на полу під якусь ряднину. Він лягав на нас зверху, ми мали йому мацати пісюна. Так от, мені видавалося неймовірним те, як його пісюн ставав твердим! досі пам'ятаю ті відчуття в долоні...
А потім я розказала татові, він - бабі Галі, і нам дуже строго заборонили бачитися і гратися в такі ігри! З того часу ферма була тільки пластилінова (але там теж фігурки спарювалися:)). Це вже ставши дорослою, я обурилася, як Роман міг так нас використовувати. А тепер, ставши ще дорослішою, думаю: ну йому ж гормони грали, буває... Але тоді, в дитинстві, я не відчувала у іграх нічого поганого, пошлого чи неприємного.
3.
Мені було років 12, я приїхала в село на літо, пасла корів. Їхала верхи на коні, розганяла череду додому. Було жарко, ми жили бідно, нормального одягу не було. Була кофта, яку я вдягла вранці, доки роса і свіже. А в обід спекотно, під кофтою нічого нема, я її скинула і обв'язала навколо талії. Груди на той вік у мене набубнявіли, було два "прищика", які вже трохи над поверхнею, ггг, "височіли". Їхала гордо по селу від двору до двору. Коли якийсь дід почав соромити. Як тобі не соромно, питає, дівка на виданні, а цицьками світить? І тоді вперше до мене дійшло. Мене захлинув якийсь сором, дуже сильний. Я довго згадувала цю свою поїздку на коні, і думала: як я могла??? Як могла так опозоритися??? проїхатися по ВСЬОМУ СЕЛУ З ГОЛИМИ ЦИЦЬКАМИ?!?
Ось так одне дідове зауваження вселило в мене сильний сором. Сором свого тіла.
Хоча ж дванадцять років, Господи, ну знайшли, кого соромити. Тих цицьок і зараз нема, а тоді, певно, воно лиш в профіль видно було якісь зміни на тілі. Але ж ні...
То я тепер думаю: у дітей здорове ставлення до тіла і сексуальності, і ми не маємо права закомплексовувати їх! Хай ростуть вільними і люблять себе :)
А як вам батьки розказували про ЦЕ? Як ви збираєтеся своїх дітей "просвіщати"? Чи готові ви дати їм правильні відповіді на їхні "щєкотліві" запитання? Чи знаєте ви, як правильно відповідати? Що скажете, коли ваш малю спитає "Мама, а звідки я взявся?". Чи були у вас ситуації, схожі до описаних вище? Чи відбилися вони якимось чином на вашому майбутньому, на стосунках з ровесниками, чоловіками, батьками?
. І все шо я могла сказати, то тільки те, що вона там з/явилася від любові мами і тата з маленького зернятка.
. Цікаво, а зараз в школах є якийсь предмет спеціальний? Чи вже надія на технічний прогрес і розкутість батьків?
. Але я тоді намагаюся його увагу переключити на шось інше, але не сварю.
